29 січня 2013 р. Справа № 9104/105454/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м Львова на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 10 травня 2012 року про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м Львова про зобов'язання вчинити дії, -
20 квітня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова подало заяву про роз'яснення резолютивної частини постанови Залізничного районного суду м. Львова від 05 вересня 2011 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 травня 2012 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в Залізничному районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні та з'ясуванні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що судове рішення є нечітким та незрозуміло викладений його зміст, а тому управління звернулося до суду із заявою про його роз'яснення.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Залізничний районний суд м. Львова роз'яснити постанову від 05.09.2011 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник УПФУ в Залізничному районі м. Львова підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи суд вбачає, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 вересня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 та ухвалено зобов'язати управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в Залізничному районі м. Львова призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 18.10.2010 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишено без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 вересня 2011 року у справі № 2а-993/11 - без змін.
В поданій до суду заяві про роз'яснення судового рішення УПФУ в Залізничному районі м. Львова зазначає, що постанова суду є незрозумілою і тому потребує роз'яснення.
Відповідач просить роз'яснити чи обмежено періодом виплата пенсії ОСОБА_1, оскільки у судовому рішенні суд зобов'язує призначити пенсію ОСОБА_1 з 18.10.2010 року, проте не вказує кінцевої дати.
Крім того, управління просило роз'яснити який період слід зарахувати позивачу до пільгового стажу, оскільки в позовній заяві ОСОБА_1 просила зарахувати до пільгового стажу період з 06.10.1976 року по 10.05.1984 року, а суд вказує, що у позивача спеціальний трудовий стаж 18 років на посаді оператора презиційної фотолітографії.
Період з 06.10.1976 року по 10.05.1984 року становить 7 років 7 місяців 5 днів пільгового стажу, отже право на пенсію у ОСОБА_1 наступає в 52 роки, тобто з 07.01.2011 року.
Також, управління просило роз'яснити які Списки слід застосовувати, оскільки при призначенні пільгової пенсії застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. На період роботи з 06.10.1976 року по 10.05.84 року розповсюджуються Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений постановою ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, у яких відсутня посада оператора прецизійної фотолітографії.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції вказав, що у постанові чітко вказано, що визначив суд при задоволенні позову. А труднощі у виконанні постанови суду не є підставою для роз'яснення її змісту.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам процесуального права та є вірними.
Так, за змістом ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Дана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що виходячи зі змісту ст. 170 КАС України, роз'ясненню підлягають постанови чи ухвали суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення повинен відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення повинна відповідати його резолютивній частині.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Також роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, постанова Залізничного районного суду м. Львова від 05.09.2011 року є зрозумілою, вказане судове рішення не містить положень, що викликають неоднакове тлумачення висновків суду.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова суду першої інстанції є однозначною та не потребує роз'яснення.
Зазначені відповідачем підстави для роз'яснення резолютивної частини постанови суду першої інстанції були предметом розгляду Львівського апеляційного адміністративного суду 22 березня 2012 року під час розгляду апеляційної скарги УПФУ в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05.09.2011 року.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.199, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м Львова залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 10 травня 2012 року про роз'яснення судового рішення у справі № 2-а-993/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 06 лютого 2013 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Р.Й.Коваль