29 січня 2013 р. Справа № 9104/49606/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання дій державного виконавця протиправними, -
12 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 26210553 від 04 травня 2011 року та скасувати вказану постанову.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу, який не відповідає вимогам ст. 18 Закону України ,, Про виконавче провадження", зокрема, у виконавчому документі не зазначено строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання, відсутня дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ. Також, у виконавчому документі, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону відсутнє повне найменування юридичної особи а також її адреса та не вказано на чию саме користь слід стягнути виконавчий збір.
Згідно постанови про стягнення виконавчого збору стягувачем є ПАТ ,,ОТП Банк". Однак, жодним нормативно - правовим актом не передбачено та не зазначено, що виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій можуть стягуватись на користь такого суб'єкта господарювання як банк.
Також акцентує увагу на ту обставину, що у постанові про стягнення виконавчого збору, яка надсилалась на її адресу не було зазначено дату набрання рішенням законної сили та часу протягом якого постанова може бути пред'явлена до виконання. Державним виконавцем в ході судового розгляду було надано постанову, в якій такі дані уже були зазначені.
Проте, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та не надав значенню тому, що відсутність таких даних у постанові про стягнення виконавчого збору й було однією із підстав для оскарження рішень та дій державної виконавчої служби.
Окрім того, на думку позивача, в даних діях державного виконавця вбачається склад злочину, передбачений ст. 366 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за службове підроблення, зміст якого полягає у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2011 року виконавчий напис, вчинений 31.12.2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 11486, ухвалено визнати таким, що не підлягає виконанню і скасувати.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи суд вбачає, що 03.03.2010 року Галицьким ВДВС прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП №17781410 по виконанню виконавчого напису №11486 від 31.12.2009р., виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 Стягнення проводилось на користь ПАТ ,,ОТП Банк" для задоволення вимог банку у розмірі 68 782,78 доларів США та 13 994,29 грн.
Державним виконавцем було надано боржнику строк для добровільного виконання виконавчого документу до 10.03.2010 року. Копію постанови позивач отримала 09.03.2010 року.
Державним виконавцем з 03.03.2010 р. по 28.04.2011 р. проводились виконавчі дії з метою звернення стягнення на нерухоме майно боржника.
21.04.2011 р. у Галицький ВДВС надійшла заява стягувача про повернення виконавчих документів без виконання на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України ,,Про виконавче провадження".
27.04.2011 року державним виконавцем Галицького ВДВС на підставі виконавчого напису № 11486 від 31.12.2009 року винесено постанову серії ВП № 17781410 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 56322,48 грн.
28.04.2011року на виконання вимог п.1ч.1 ст.47 Закону України ,,Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого напису нотаріуса від 31.12.2009 року №1486 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, належну ОСОБА_1
04.05.2011 року державним виконавцем Галицького ВДВС на підставі постанови про стягнення виконавчого збору № 17781410 від 27.04.2011 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 26210553 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 56322,48 грн. на користь стягувача - Держави. Боржнику надано строк для добровільного виконання постанови до 11.05.2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору відповідає вимогам Закону України ,,Про виконавче провадження", а тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними. Постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 04.05.2011 р. відповідає вимогам Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту України № 74/5 від 15.12.1999 р., Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Мінюсту України від 20.05.2003 р..
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, в силу вимог п.7 ч.2 статті 17 Закону України ,,Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Частиною 1 статті 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документу, в якому зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження або місце проживання; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно ч.1 ст. 19 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 28 Закону України ,,Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.1).
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові (ч.6).
У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (ч.7).
Передбачені ст. 26 Закону України ,,Про виконавче провадження" підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження були відсутні, а тому державний виконавець зобов'язаний був відкрити виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та законності оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ - постанова про стягнення виконавчого збору за № 17781410 від 27.04.2011 року містить всі необхідні реквізити та відповідає вимогам ч. 1 ст.18 Закону України ,,Про виконавче провадження".
Доводи апеляційної скарги щодо наявності в діях державного виконавця ознак злочину є безпідставними, позаяк постанова про стягнення виконавчого збору підлягає оскарженню. За перебігом строку на оскарження та відсутності скарги боржника, державний виконавець правомірно зазначив у постанові дату набрання нею законної сили та направив на виконання.
Таким чином, державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України ,,Про виконавче провадження", а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.
На час винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про відкриття виконавчого провадження та прийняття судом першої інстанції оскарженої постанови виконавчий напис нотаріуса не був скасований, а тому визнання в подальшому виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та його скасування не є підставою для скасування правильної по суті постанови про відкриття виконавчого провадження.
Наслідки скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, передбачені ч.6 ст. 28 Закону України ,,Про виконавче провадження".
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі № 2а-5396/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 06 лютого 2013 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Р.Й.Коваль