01 лютого 2013 р. Справа № 9104/82937/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.03.2012р. по справі № 0917/47/2012 за позовом ОСОБА_2 до Микуличинської сільської ради,третя особа ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним,
16 січня 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Микуличинської сільської ради про визнання рішень № 111-14/2007 від 12.10.2007 року Микуличинської сільської ради «Про вилучення, надання земельних ділянок на виготовлення технічної документації, затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок у власність, і видачу дозволів на виготовлення проекту відводу на землю організаціям, установам та підприємствам», в частині виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та № 15-2-2010 від 17.12.2010 року про затвердження проекту відведення на земельну ділянку площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 недійсними.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.03.2012 року у справі № 0917/47/2012 позовні вимоги ОСОБА_2 до Микуличинської сільської ради, за участі третьої особи ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень задоволено, визнано недійсним пункт 3.19 рішення Микуличинської сільської ради за №111 -14/2007 від 12.10.2007 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1; визнано недійсним пункт 5.11 рішення Микуличинської сільської ради за №15-2/2010 від 17.12.2010 року про затвердження проекту відведення ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та передачі у власність.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 посилається на довідку Микуличинської сільської ради № 37 від 02.01.2012 року, з якої вбачається, що земельна ділянка розміром 0,14 га в АДРЕСА_1 рахується за її померлою матір'ю - ОСОБА_3, а суміжна з нею земельна ділянка розміром 0,25 га, на яку апелянт виробляла правовстановлюючі документи, відносилася до земель запасу Микуличинської сільської ради і не мала сільськогосподарського призначення.
Апелянт, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи 01.02.2013 року, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Представник позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги ОСОБА_1, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Відповідач - Микуличинська сільська рада, відповідно до листа № 343-05-04 за вхідним № К 30269/152 від 30.10.2012, просить суд залишити рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.03.2012 року без змін та розгляд справи здійснювати без її представника
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Із рішення Микуличинської сільської ради №111-14/2007 року від 12.10.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала дозвіл на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, а із рішення Микуличинської сільської ради №15-2-2010 від 17.12.2010 року вбачається, що було затверджено проект відведення на земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1
Відповідно до п.2.4 та п.2.8 Інструкції про встановлення (відновлення ) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками №391/17686 вбачається, що підготовчі роботи при складанні та оформленні матеріалів технічної документації із землеустрою передбачають також і вивчення спірних питань щодо меж земельних ділянок та їх вирішення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 при складанні та оформленні матеріалів технічної документації із землеустрою не проінформувала відповідача про спір з приводу користування спірною земельною ділянкою. Також із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що існуючий житловий будинок в якому проживає позивачка та ОСОБА_1 межує із спірною земельною ділянкою. Із акта встановлення та узгодження меж землекористування вбачається, що ОСОБА_2, як суміжний землекористувач та користувач спірної земельної ділянки не підписала вказаного акта, тобто не було належного погодження меж земельної ділянки.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка із користування позивачки не вилучалась та підтверджується, що при виготовленні ОСОБА_1 проекту відведення на земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, було допущено порушення вимог земельного законодавства, що зафіксовано в акті земельної комісії №20 від 11.11.2011року.
Згідно із ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, п. 18,19,21 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16 квітня 2004 року вбачається, що до набувачів прав власності на житловий будинок переходить право на земельну ділянку в тому ж розмірі і на тих же умовах, що належали попереднім власникам нерухомого майна. При цьому, якщо співвласники володіють нерухомим майном на умовах спільної часткової власності то земельна ділянка розподіляється пропорційно часткам у вартості та площі приміщення .
Відповідно до ст.95 ЗК України, права землекористувачів підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків: застосування інших, передбачених законом, способів захисту.
Згідно вимог ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні та приватизація земельної ділянки відповідно до вимог п.6 ст. 118 ЗК України провадиться лише після вилучення її в порядку передбаченому цим кодексом. Тому передача у користування земельної ділянки ОСОБА_1, а в подальшому її приватизація могла відбутись тільки після вилучення її із спільного користування із ОСОБА_2 та встановлення меж, що слід було зафіксувати відповідними актами. Однак вилучення частини земельної ділянки із спільного користування Микуличинською сільською радою проведено не було.
Відповідно до вимог ст.125 ЗК України право постійного користування у ОСОБА_1 на земельну ділянку могло виникнути з моменту державної реєстрації цих прав. Оскільки суду не надано доказів про те, що ОСОБА_1 було виділено у користування частину земельної ділянки тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вся земельна ділянка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду із позовом про визнання рішень сільської ради недійсними і відсутністю підстав для поновлення терміну для звернення до суду. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 про рішення Микуличинської сільської ради, які є предметом спору, стало відомо в листопаді 2011року, тобто тоді, коли позивачка звернулась із відповідною заявою до відповідача і фактично тоді позивачці стало відомо про спірні рішення. Оскільки позивач подала до суду позовну заяву 16.01.2012 року то відповідно до вимог ст.100 КАС України поновлення судом першої інстанції ОСОБА_2 строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи є обґрунтованим та правомірним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про визнання недійсним пункту 3.19 рішення Микуличинської сільської ради за №111 -14/2007 від 12.10.2007 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1, та визнання недійсним пункту 5.11 рішення Микуличинської сільської ради за №15-2/2010 від 17.12.2010 року про затвердження проекту відведення ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та передачу у власність, як таких, що прийняті з порушенням норм Земельного кодексу України.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.03.2012р. по справі № 0917/47/2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.02.2013 року.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
З.М.Матковська