29 січня 2013 року Справа № 31797/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Релігійної громади Української греко-католицької Церкви села Шевченково Долинського району Івано-Франківської області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року про закриття провадження у справі за позовом Релігійної громади Української греко-католицької Церкви села Шевченково Долинського району Івано-Франківської області до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, -
Релігійна громада Української греко-католицької Церкви с. Шевченково Долинського району Івано-Франківської області звернулась до суду з позовом до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, яким просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання умов укладеного між ними договору від 08.06.1995 року про користування культовою спорудою та зобов'язати відповідача передати в користування Релігійній громаді Української греко-католицької Церкви с. Шевченково кутову споруду відповідно до цього договору.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року провадження у справі закрито. Ухвала мотивована тим, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржує бездіяльність Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, яка є суб'єктом владних повноважень. Посилання суду першої інстанції на ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» є безпідставним, оскільки дана норма була прийнята у 1993 році, а Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності у 2005 році і має пріоритетний характер.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
08 червня 1995 року між Релігійною громадою Української греко-католицької Церкви с. Шевченково Долинського району Івано-Франківської області та Виконавчим комітетом Долинської районної ради Івано-Франківської області (правонаступником якого є Долинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області) був укладений договір про почергове користування культовою спорудою, що є єдиною в с. Шевченково Долинського району Івано-Франківської області.
Зазначений договір укладений на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.02.1995 року «Про релігійну ситуацію в області» та рішення Івано-Франківського облвиконкому від 17.09.1991 року № 170 «Про повернення у власність і передачу в користування культових споруд».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
В поданій позовній заяві Релігійна громада Української греко-католицької Церкви с. Шевченково Долинського району Івано-Франківської області просить визнати протиправною бездіяльність Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо невиконання умов цього договору та зобов'язати відповідача виконати умови договору, а саме передати позивачу в користування культову споруду.
Таким чином між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, які, як вбачається із змісту зазначеного договору, регулюються нормами цивільного законодавства.
Долинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області у справі, що розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин (інша сторона договору) і у цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника правовідносин (позивач) іншому (райдержадміністрація), яка має місце під час здійснення місцевим органом виконавчої влади владних управлінських функцій.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення ч. 10 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», відповідно до якої рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України
Дана норма набрала чинності у 1992 році, коли був чинним Цивільний процесуальний кодекс України 1963 року, статтею 236 якого було передбачено право оскарження в порядку цивільного судочинства рішень, прийнятих відносно релігійних організацій.
Проте цей Кодекс втратив чинність з 01 вересня 2005 року, після набрання чинності новим Цивільним процесуальним кодексом України, у якому така норма відсутня.
На думку колегії суддів, оскільки між сторонами у справі, як зазначено вище, існують договірні відносини, то справа згідно з ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомча господарському суду.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, помилково застосував норми процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 199, п. 1 ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Релігійної громади Української греко-католицької Церкви села Шевченково Долинського району Івано-Франківської області задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року про закриття провадження у справі № 2а-2395/10/0970 за позовом Релігійної громади Української греко-католицької Церкви села Шевченково Долинського району Івано-Франківської області до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - змінити в частині мотивів закриття провадження у справі.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький