29 січня 2013 р. Справа № 4231/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 02 грудня 2009 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про скасування рішення, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Чернівецької міської ради, яким просили скасувати п. 2.1 рішення відповідача від 26 лютого 2004 року № 395 «Про скасування раніше прийнятих рішень виконавчого комітету міської ради з питань виділення земельних ділянок під будівництво», яким скасовано п. 1.7 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 червня 1995 року № 451/13 про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки по вул. Звенигородській, 1В.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 02 грудня 2009 року провадження у справі закрито. Ухвала мотивована тим, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває в користуванні позивачів, що сторонами не заперечується, то між сторонами виник спір про цивільне право, який не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу в апеляційному порядку оскаржили позивачі, вважають, що вона є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять ухвалу скасувати, та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 червня 1995 року № 451/13 ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,05 га по вул. Звенигородській, 1В в м. Чернівці (п. 1.7 рішення).
Пунктом 2.1 рішення Чернівецької міської ради від 26 лютого 2004 року № 395 «Про скасування раніше прийнятих рішень виконавчого комітету міської ради з питань виділення земельних ділянок під будівництво» зазначений вище пункт рішення виконавчого комітету був скасований.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили рішення Чернівецької міської ради від 26 лютого 2004 року № 395 в судовому порядку.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 Земельного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Зазначений у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У пунктах «а», «б», «в», «г» і «к» статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Оскаржуваним рішенням Чернівецької міської ради скасовані рішення виконавчого комітету цієї ради, яким громадянам, зокрема, позивачу ОСОБА_2, було надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок, тобто між сторонами у справі виник спір щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким регулюються питання щодо надання в користування земельної ділянки.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України було надано офіційне тлумачення зазначених норм.
В п. 1 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначив:
- положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень;
- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;
- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Про це ж вказано і в п. 2 резолютивної частини зазначеного рішення.
Тому висновок суду першої інстанції про те, що спір стосується права користування земельною ділянкою, тобто цивільного права, тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є неправильним
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального справа, тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 02 грудня 2009 року про закриття провадження у справі № 2а-156/09/2414 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про скасування рішення - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький