01.02.2013 Справа № 2605/6511/12
Унікальний номер 2605/6511/12
Номер справи 2/756/95/13
30 січня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
при секретарі Литвиненко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженням власністю та виселення , -
встановив :
позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1. В даній квартирі прописана вона та її неповнолітня дочка. З 2008 року в спірній квартирі проживав її знайомий ОСОБА_3, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Під час проживання ОСОБА_3 в квартирі разом з ним проживала невідома жінка. 31.05.2011 року при зустрічі відповідачці було запропоновано зібрати свої речі та виїхати з помешкання, на що остання попросила дати їй термін до 05.06.2011 року. Проте, 05.06.2011 року відповідачка в категоричній формі відмовилась виселятись з спірної квартири заявивши, що квартира належить їй.
Особа яка проживала в спірній квартирі їй була невідома в зв*язку з чим вона 16.07.2011 року звернулась до Оболонського РУ ГУ МВС України із заявою щодо незаконного проживання невідомої жінки в її квартирі та встановлення її особи. Однак, дільничним інспектором було надано роз»яснення, що дані відносини є цивільно-правовими.
Враховуючи те, що відповідачка своїми неправомірними діями порушує її права, як власника посилаючись на ст.316,317, 321, 391 ЦК України, ст.ст.9, 98, 116 ЖК України просила суд зобов»язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні спірною квартирою. Також просила суд виселити відповідачку з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнути з неї на користь позивачки судові витрати.
В судових засіданнях представник позивачки та позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з обставин викладених в позові та представник позивача просила позов задовольнити.
Відповідачка в судових засіданнях проти позову заперечувала з посиланням на те, що спірна квартира належала ОСОБА_3 і вона в ній проживає на підставі договору оренди житла укладеного між нею та ОСОБА_3 з правом викупу житла. На даний час райуправлінням за її заявою проводиться досудове розслідування стосовно неправомірних дій ОСОБА_1 про шахрайське заволодіння належною ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1. Зазначала, що ОСОБА_1 в спірній квартирі ніколи не проживала, витрати по її утриманню не несла та на протязі з 1995 року по травень 2011 року ніколи не заперечувала належність даної квартири ОСОБА_3 Спадкоємці ОСОБА_3 прийняли від нього спадщину, вважає, що до кола спадкового майна належить і спірна квартира. Просила суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки та позивачки , відповідачки, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомості (а.с. 6). В судовому засіданні відповідачка посилалася на те, що вказаний договір купівлі-продажу укладений з численними порушеннями закону , проте на час розгляду даної справи він не визнаний недійсним.
В вищевказаній квартирі відповідно до довідки Форми № 3 зареєстрована позивачка та її неповнолітня дочка ОСОБА_4 з 2002 року.(а.с. 7). Відповідач в спірній квартирі не зареєстрована. Місце проживання відповідачки зареєстровано в АДРЕСА_1.
Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, природного газу від 27.07.2010 року укладено між КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району у м. Києві та ОСОБА_1 (а.с. 11-15).
Як пояснювала позивач в судових засіданнях ОСОБА_3 це її знайомий, якому вона дозволила проживати в належній їй квартирі.
Відповідно до відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна АДРЕСА_1 зареєстрована на ім*я ОСОБА_1 і на праві власності за ОСОБА_3 не реєструвалася.
Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції»закріплено принцип непорушності права приватної власності , який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення, будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України,
Об*єктом права власності особи може бути , зокрема, житло -житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім*ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав , передбачених законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В ході розгляду справи встановлено , що відповідач не належить до члена сім*ї власника .
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім*ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі) , що йому належить , користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що в спірній квартирі вона проживає з дозволу ОСОБА_3, а договір оренди спірного житла укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вважає неналежним доказом по справі, оскільки лише власник вправі надавати дозвіл на вселення та проживання будь-яких осіб.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.57-59 ЦПК України на підтвердження правомірності проживання в спірній кварирі.
Беручи до уваги те, що право власника на розпорядження належним йому майном закріплене законом суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та законні, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ 37 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150 ЖК України, ст. 317, 321, 391 ЦК України , ст. 116 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218, 219 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженням власністю та виселення - задовольнити.
Зобов*язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, володінні та розпорядженні власністю -квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.
Суддя :