30.01.2013 Справа № 2-о-1/12
Справа № 2-0-1/2013
(вступна і резолютивна частини)
«24»січня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва, у складі:
головуючого -судді - Жежери О.В.,
з участю народних засідателів - Ілюхіної Р.І., Семко Т.І.,
при секретарях - Каланжові В.М., Білик Л.А., Гриненко І.В., Снісар Т.В.,
за участю заявника - ОСОБА_1,
представника заявника - ОСОБА_2
представників заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_13,
представника заінтересованої особи Органу опіки та піклування - Павлової Л.Л.,
розглянувши заяву ОСОБА_1, Зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, Київський міський психоневрологічний диспансер №3 про визнання особи обмеженою у цивільній дієздатності, -
враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 209 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1, Зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, Київський міський психоневрологічний диспансер №3 про визнання особи обмеженою у цивільній дієздатності -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.
Головуючий суддя: /О.В.Жежера/
Народні засідателі: /Р.І.Ілюхіна/
/Т.І. Семко/
Справа № 2-0-1/2013
«24»січня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва, у складі:
головуючого -судді - Жежери О.В.,
з участю народних засідателів - Ілюхіної Р.І., Семко Т.І.,
при секретарях - Каланжові В.М., Білик Л.А., Гриненко І.В., Снісар Т.В.,
за участю заявника - ОСОБА_1,
представника заявника - ОСОБА_2
представників заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_13,
представника заінтересованої особи Органу опіки та піклування - Павлової Л.Л.,
розглянувши заяву ОСОБА_1, Зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, Київський міський психоневрологічний диспансер №3 про визнання особи обмеженою у цивільній дієздатності, -
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання ОСОБА_3 обмеженою у цивільній дієздатності.
В обґрунтування заявник посилається на те, що її рідна тітка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за своїм психічним станом постійно вчиняє скандали, конфліктує з оточуючими, не впізнає людей, не пам'ятає подій тижневої давності, не пускає до квартири своїх родичів, з якими багато років близько спілкувалась. Також вказує, що ОСОБА_3 з 1977 року перебуває на обліку в Київському міському психоневрологічному диспансері № 3 з діагнозом «Істерична психопатія», протягом 1986-1990 років неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у різних психіатричних лікарнях м. Києва. Після смерті чоловіка у травня 2006 року, у ОСОБА_3 значно погіршився стан психічного самопочуття, з'явились параноїдальні думки, вона почала неадекватно та агресивно реагувати на лікарів, родичів, оточуючих. Крім того. Заявниця зазначила, що у 2007 році було проведено дві судово-психіатричні експертизи, якими встановлено, що ОСОБА_3 починаючи з 2006 року страждає психічним розладом у формі органічного враження головного мозку, судинного ґенезу з нерізко вираженим психоорганічним синдромом, що суттєво впливає на здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.Посилаючись на те, що внаслідок психічної хвороби ОСОБА_3 не може в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, заявниця просила прийняти рішення про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_3
Ухвалою суду від 24.06.2011 року призначено судово-психіатричну експертизу для вирішення питання чи страждає ОСОБА_3 психічним захворюванням та чи здатна у повній мірі розуміти значення своїх дій і керувати ними. Проведення експертизи було доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи(а.с.153 т. 1)
У квітні 2012 року справа повернена без виконання, оскільки ОСОБА_3 не з'являлась на неодноразові виклики до Центру.
У судовому засіданні заявник та її представник підтримали заяву про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_3 на підставі викладених доводів у заяві та додаткових поясненнях як письмових так і у судовому засіданні, та просили задовольнити викладені у заяві вимоги.
Представники заінтересованої особи ОСОБА_3 у запереченнях на заяву ОСОБА_1 зазначили, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює значення своїх дій, не страждає на психічний розлад. Викладені у заяві її племінниці ОСОБА_1 обставини є надуманими. Звернення до суду із заявою про визнання її обмежено дієздатною пов'язане з тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, після смерті у 2006 році чоловіка проживає в ній одна. Заявник, маючи на меті позбавлення ОСОБА_3 власності на квартири, використовують всі методи для обмеження її цивільної дієздатності, надумуючи різні факти погроз, розмов фізичних нападів з її боку. Тому просили відмовити у задоволення заяви.
У судовому засіданні представник органу опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації посилається на те, що сам факт наявності психічної хвороби не є достатньою підставою для прийняття рішення про обмеження особи в цивільній дієздатності. При цьому зазначила, що питання встановлення психічного розладу, який істотно впливає на здатність людини усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, віднесено до судово-психіатричної експертизи. Разом з тим, пояснила, що з огляду на стосунки, які склались між сторонами у справі спір обумовлений не виходячи з інтересів ОСОБА_3, а з питань майнового характеру. Просила в задоволенні заяви відмовити, вказуючи на те, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не потребує піклування, здатна самостійно розпоряджатися отримуваною пенсією.
Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, представників заінтересованої особи ОСОБА_3, представника органу опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що у липні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про визнання ОСОБА_3 обмеженою у цивільній дієздатності, посилаючись на те, що її рідна тітка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за своїм психічним станом постійно вчиняє скандали, конфліктує з оточуючими, не впізнає людей, не пам'ятає подій тижневої давності, не пускає до квартири своїх родичів, з якими багато років близько спілкувалась. Також вказує, що ОСОБА_3 з 1977 року перебуває на обліку в Київському міському психоневрологічному диспансері № 3 з діагнозом «Істерична психопатія», протягом 1986-1990 років неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у різних психіатричних лікарнях м. Києва. Після смерті чоловіка у травня 2006 року, у ОСОБА_3 значно погіршився стан психічного самопочуття, з'явились параноїдальні думки, вона почала неадекватно та агресивно реагувати на лікарів, родичів, оточуючих. Крім того. Заявниця зазначила, що у 2007 році було проведено дві судово-психіатричні експертизи, якими встановлено, що ОСОБА_3 починаючи з 2006 року страждає психічним розладом у формі органічного враження головного мозку, судинного ґенезу з нерізко вираженим психоорганічним синдромом, що суттєво впливає на здатність ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Як вбачається із матеріалів справи виконання ухвали суду від 24.06.2011 року про призначення судово-психіатричну експертизи для вирішення питання чи страждає ОСОБА_3 психічним захворюванням та чи здатна у повній мірі розуміти значення своїх дій і керувати ними було унеможливлене неявкою ОСОБА_3 на виклики Київського міського центру судово-психіатричну експертизи для проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи.
Згідно із ч.2 ст.239 ЦПК України у виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.
Досліджуючи матеріали справи, зокрема, пояснення інших родичів ОСОБА_3, показання свідків у судовому засідання та у сукупності цих доказів із медичними документами, які надані суду, витяги з історії хвороб, не є достатніми даними для висновку про явне ухилення від проходження амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 внаслідок перебування у такому стані психічного розладу, що викликало необхідність застосування до неї примусового направлення на проходження зазначеної експертизи.
Відповідно до ст. 39 ЦК України підставою визнання фізичної особи недієздатною є хронічний, стійкий психічний розлад і як наслідок - нездатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу»тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Водночас, за висновками медичних документів, зокрема, листа Київського міського психоневрологічного диспансеру № 3 від 19.09.2012 року за №1588/1 ОСОБА_3 на підставі рішенням ЛКК диспансеру від 04.09.2012 року та протоколу № 161/1333 була знята з обліку (а.с. 213, 217-219 т. 1).
Суд не приймає до уваги посилання заявника та її представника на висновки судово-психіатричної експертизи від 14.06.2007 року та від 27.12.2007 року, оскільки вони спростовуються іншими матеріалами справи, а також показаннями допитаної в якості свідка дільничного лікаря-психіатра ОСОБА_10, яка суду пояснила, що на даний час у ОСОБА_3 може спостерігатись психічний розлад обумовлений її віком, разом з тим в останні п'ять років вона не зверталась за медичною допомогою, будь-яких скарг від сусідів, або від родичів на поведінку ОСОБА_3 до психоневрологічного диспансеру не надходило, тому з обліку вона була знята.
Згідно із ч.3 ст.36 ЦК України порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про обмеження цивільної дієздатності її рідної тітки ОСОБА_3
На підставі викладеного та ст. 36,39 ЦК України, Закону України «Про психіатричну допомогу»та керуючись ст. ст. ст.ст.3, 218, 223, 234, 235,236, 237,238, 239,240,241 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1, Зацікавлена особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3, Київський міський психоневрологічний диспансер №3 про визнання особи обмеженою у цивільній дієздатності -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.
Головуючий суддя: /О.В.Жежера/
Народні засідателі: /Р.І.Ілюхіна/
/Т.І. Семко/