10 квітня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Бондаренко Н.В.,
суддів Шимківа С.С., Демянчук С.В.
секретаря судового засідання Приходько Л.В.
з участю представника відповідачки ОСОБА_1- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 01 березня 2012року справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Рівненського міського суду від 01 березня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»14 820грн.28 коп. заборгованості за кредитним договором від 28 травня 2008р. та судові витрати у сумі 268 грн.20коп.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що її заперечення на позов базувались на положеннях ст.217 ЦПК України, відповідно до якої, суд має право розстрочити оплату боргу по кредиту.
Вважає, що суд, визнавши встановленим факт відсутності коштів на погашення кредиту внаслідок її тяжкого матеріального становища, зменшив розмір штрафних санкцій, але при наданні розстрочки цей факт не прийнятий судом і відмовлено у її встановленні. Не досліджено судом обставин щодо правомірності застосування штрафних санкцій, оскільки вони передбачені не умовами договору, а Умовами та Правилами надання банківських послуг. Позивач жодним доказом не довів того, що надані суду Умови і Правила надання банківських послуг є ідентичними, які були нібито надані їй для ознайомлення на дату підписання заяви про надання кредиту. З цих підстав просить оскаржуване рішення змінити, відмовивши у стягненні задоволених вимог по штрафних санкціях у розмірі 600грн. та надати розстрочку виконання рішення суду по сумі основних вимог терміном на 1 рік рівними платежами щомісячно.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апелянта, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що 28 травня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»(після зміни назви-ПАТ КБ «Приватбанк») і ОСОБА_1 укладено договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, було відкрито картковий рахунок, видано платіжну картку та встановлено кредитний ліміт у сумі 12000 гривень, з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що _________________________________________________________________________________
Справа 22-ц 1790/690/2012 Головуючий у 1 інстанції Панас О.В.
Доповідач: Бондаренко Н.В.
відповідає строку дії картки. Після отримання картки та пін-кода до неї, відповідачка почала користуватися коштами. У зв'язку з неналежним виконання нею умов договору станом на 31.08.2011р. утворилася заборгованість в сумі 15 431,29грн., з яких заборгованість за кредитом -10824,71 грн., заборгованість за процентами -3395,57 грн.79 коп., штраф-500грн. та штраф-711,01,01грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, правильно виходив з того, що в зв'язку з невиконанням ___зобов'язань належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, заборгованість має бути стягнута з боржника, як того вимагають ст.ст.526,527,530,599 ЦК України. Суд першої інстанції, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір неустойки з 711,01грн. до 100грн. та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення основної суми заборгованості та суми нарахованих відсотків відповідачкою не оскаржується.
Судове рішення, в частині відмови у розстроченні його виконання, відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Тобто, визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні лише за наявності для цього підстав.
Згідно із ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Ст. 373 ЦПК України визначено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення ( хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Таким чином, положення ст.ст. 217, 373 ЦПК України, ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" дають підстави дійти висновку, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Судом не встановлено обставин, які унеможливлюють виконання відповідачкою ОСОБА_1 судового рішення або ускладнюють його виконання, в зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є не обґрунтованими. Посилання боржника на її скрутне матеріальне становище не може бути підставою для розстрочки виконання рішення
Не заслуговують на увагу і доводи відповідачки щодо неправомірності стягнення нарахованих Банком штрафних санкцій на підставі Умов та Правил надання банківських послуг так як вони спростовуються укладеним договором, відповідно до умов якого, клієнт своїм підписом до дати підписання Договору засвідчує факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, отримання повної інформації про умови кредитування. Окрім цього, боржник, сплативши частину коштів за користування кредитом, про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с.4-5), фактично погодився з умовами Договору.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 01 березня 2012року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Бондаренко Н.В.
Судді: Шимків С.С.
Демянчук С.В.