Справа № 22-ц/1690/3763/2012 Номер провадження 22-ц/786/7/2013 Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І. Доповідач Корнієнко В. І.
13 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Корнієнка В.І.,
суддів : Карпушина Г.Л., Винниченка Ю.М.
при секретарі : Рибак О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2012 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом, у якому просить винести рішення, яким стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку борг за кредитом.
Підстави позову позивач вмотивовував тим, що 21 серпня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0025/81/68279, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 50 000 доларів США строком користування до 21 серпня 2026 року, взявши на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування коштами в розмірі 12,5 % річних та здійснювати повернення цих коштів щомісячними платежами відповідно до графіку повернення кредиту.
В подальшому, 20 грудня 2006 року та 07 вересня 2007 року між сторонами договору були укладені додаткові угоди за умовами яких збільшений ліміт кредитної не відновлювальної лінії до суми - 200 000 доларів США. 03 квітня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на боржника в умовах кризових явищ в економіці України були внесені зміни умови погашення кредиту ( проведено реструктуризацію ). Окрім того, згідно додаткової угоди до кредитного договору відповідачу за його згодою знижено відсоткову ставку та тимчасово на період з 03 квітня 2009 року по 03 квітня 2010 року було надано кредитні канікули по сплаті кредиту.
Проте, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, утворилася заборгованість, розмір якої, з урахуванням передбачених кредитним договором санкцій, підлягає стягненню.
Також позивач вказував на те, що 21 серпня 2006 року з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань Банк уклав договори поруки з громадянкою ОСОБА_4, за умовами якого у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, визначено солідарну відповідальність поручителя та боржника.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської області дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Полтавської області дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 014/0025/81/68279 від 21 серпня 2006 року, за простроченою заборгованістю по кредиту - 14 782,35 доларів США, що еквівалентно - 118 081,42 грн.; пеню за прострочення повернення кредиту - 11 109,81 доларів США, що еквівалентно - 87 767,53 грн.; прострочену заборгованість за відсотками - 38 788,15 доларів США, що еквівалентно - 309 839,75 грн., пеню за прострочення сплати відсотків - 30 396,37 доларів США, що еквівалентно 240 131,32 грн., нараховані відсотки - 1953,32 доларів США, що еквівалентно 15 603,12 грн., а також тіло кредиту 169 711,33 доларів США, що еквівалентно 1 355 654,11 гривень, а всього - 266 741,28 доларів США, що еквівалентно 1 910 959, 25 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк аваль» в особі Полтавської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. по 60 гривень з кожного та судовий збір 1700 по 850 гривень з кожного.
Представник відповідача ОСОБА_2 не погодився з вказаним рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та постановити нове в частині дострокового стягнення поточної заборгованості за кредитом в сумі 1355654,11 гривень, відмовивши у задоволенні цих вимог.
Апелянт вважає рішення суду в цій частині таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи, вказуючи на те, що банк не заявляв вимог про розірвання договору.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково за наступних підстав.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.
Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, і не заперечується сторонами, що 21 серпня 2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0025/81/68279, згідно пункту 1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у розмірі - 50 000 доларів США строком користування до 21 серпня 2026 року, а відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту.
В подальшому, 20 грудня 2006 року та 07 вересня 2007 року, між сторонами кредитного договору були укладені додаткові угоди про збільшення ліміту не відновлювальної кредитної лінії до суми 200000,00 доларів США.
Також судом встановлено, що 03 квітня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на боржника в умовах кризових явищ в економіці України були внесені зміни умов погашення кредиту ( проведено реструктуризацію).
Згідно додаткової угоди до кредитного договору відповідачу за його згодою знижено відсоткову ставку та тимчасово на період з 03 квітня 2009 року по 03 квітня 2010 року надані кредитні канікули по поверненню кредитних коштів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання щодо видачі коштів ОСОБА_1 за умовами кредитного договору та додаткових угод належним чином.
Поряд з цим, боржник ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 06 березня 2012 року за заявою про збільшення розміру позовних вимог заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору, про стягнення розміру якої Банк порушив питання у даній справі, становить: 2412 699,75 гривень ( еквівалент по курсу НБУ - 302 040,53 доларів США), з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом - 118 081,41 гривень ( еквівалент - 14 782,35 доларів США);
- пеня за порушення строків повернення кредитних коштів у розмірі - 166 716,83 (еквівалент 20 870,91 доларів США);
- прострочена заборгованість за процентами у розмірі - 309 839,74 гривень ( еквівалент - 38 788,15 доларів США);
- пеня за порушення строків сплати процентів у розмірі - 446 804,55 гривень (еквівалент - 55 93447 доларів США);
- нараховані проценти у розмірі - 15 603,12 грн. ( еквівалент - 1953,32 доларів США);
- поточна заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі - 1 355 654,10 гривень ( еквівалент - 169 711,33 доларів США).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або це строк визначений моментом пред'явлення вимог, позика має бути повернене позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник не повернув позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням ), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Встановивши, що відповідачі належним чином не виконують умови договору, не сплачують заборгованість за кредитом у встановлені строки, з урахуванням вищевказаних норм, суд вірно дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Окрім того, взявши до уваги обставини справи, та керуючись нормами ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої визначено,право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, місцевий суд обґрунтовано зменшив розмір нарахованої до позивачем до сплати пені за прострочення повернення кредиту та пені за прострочення сплати відсотків.
Проте, колегія суддів не може погодитися з розмірами пені, визначеними судом до сплати боржником.
Так, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у Постанові № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року роз'яснив, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу ( наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 є інвалідом другої групи, що не було враховано судом першої інстанції.
При цьому, визначений місцевим судом розмір пені є в значній мірі не співмірним зі збитками, завданими позивачу внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені за прострочення повернення кредиту з 11 109,81 доларів США, що еквівалентно 87 767,53 грн. до 5 000 доларів США, що еквівалентно 39940 гривень та пені за прострочення сплати відсотків з 30396,37 доларів США, що еквівалентно 309 839,75 грн., до 10000 доларів США, що еквівалентно 79888 гривень.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги в іншій частині не спростовують висновків суду та не підтверджують належними доказами їх неправомірність, а трактування норм цивільного законодавства, що врегульовують виникнення у кредитора права вимоги по поверненню наданих згідно договору коштів та обов'язків позикодавця є надуманими, оскільки факт порушення боржником строків сплати коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про зміну рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2012 року в частині визначених судом розмірів пені за несвоєчасне виконання умов кредитного договору.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2012 року - змінити, зменшивши розмір пені за прострочення повернення кредиту з 11 109,81 доларів США, що еквівалентно 87 767,53 грн. до 5 000 доларів США, що еквівалентно 39940 гривень, та пені за прострочення сплати відсотків з 30396,37 доларів США, що еквівалентно 309 839,75 грн., до 10000 доларів США, що еквівалентно 79888 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя: ____/підпис/ В.І. Корнієнко
Судді : __/підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ Ю.М. Винниченко
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Полтавської області _________ В.І. Корнієнко