Справа№ 161/2412/13-а
Номер провадження: 2-а/161/215/13
08 лютого 2013 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Плахтій І.Б., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури міста Луцька, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, про звільнення майна з арешту, --
Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до Прокуратури міста Луцька, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, про звільнення майна з арешту. Позов мотивує тим, що на підставі Договору про відступлення права вимоги (договору цесії) від 31.01.2013 року, укладеного між нею та ПАТ «ОТП Банк», являється новим кредитором за борговими зобов'язаннями перед банком боржника ОСОБА_3 та іпотекодавця ОСОБА_2 В тому числі, до неї перейшли права вимоги за Договором іпотеки від 14.03.2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, за яким в забезпечення виконання умов кредитного договору останньою було передано в іпотеку частину нежитлового приміщення, загальною площею 125,6 кв.м. в м. Луцьку по пр. Волі, 52. При посвідченні договору цесії їй стало відомо, що на належне іпотекодавцю ОСОБА_2 нерухоме майно було накладено арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно, винесеної старшим слідчим прокуратури м. Луцька Бущаком В.В. 01.01.2012 року №3ё-063-11. Цей арешт розповсюджується і на майно, що знаходиться в іпотеці. Вважає, що діями слідчого прокуратури порушуються її права як іпотеко держателя. А тому, просила визнати протиправною та скасувати вказану постанову в частині накладення арешту на іпотечне нерухоме майно.
Відповідно ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -- КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.2 ч. 3 ст. 17 КАС України -- юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів позивачем оскаржується постанова слідчого прокуратури про накладення арешту, пов'язані із розслідуванням кримінальної справи.
Суд звертає увагу на те, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, проведення досудового розслідування, виконують не владні управлінські функції, а процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи КАС України, даний спір не випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належить до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому, відповідно до ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України), який діяв на момент оскаржуваної постанови, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 3 КПК України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до ст. 2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.
Таким чином, спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, не є публічно-правовими, а повноваження прокуратури та її посадових осіб щодо порядку розслідування кримінальних справ регламентовані КПК України.
Крім того, захист прав ОСОБА_1, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, вимагав би від адміністративного суду перевірити обґрунтованість та законність прийняття слідчим в межах кримінальної справи рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_2, дотримання відповідачем інших приписів, установлених КПК України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин вимоги заявника про скасування постанови слідчого, винесеної під час розслідування кримінальної справи, повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного, приходжу до висновку, що оскільки даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», слід повернути позивачу суму судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. сплачену нею на рахунок № 31214206700002, одержувач: УК у м. Луцьку /. Луцьк/ 22030001, код одержувача: 38009628, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Волинській області, МФО 803014, відповідно до Квитанції 2197.34.1 від 05.02.2013 року.
Керуючись ст.ст.2, 3, 17, 107, 109 КАС України, на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір», суддя
У відкритті провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Луцька, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, про звільнення майна з арешту - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок, сплачений нею на рахунок № 31214206700002, одержувач: УК у м. Луцьку /. Луцьк/ 22030001, код одержувача: 38009628, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Волинській області, МФО 803014, відповідно до Квитанції 2197.34.1 від 05.02.2013 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Луцького міськрайоного суду І.Б. Плахтій