_________________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 520/10/13- к
Провадження № 1/520/1/13
07.02.2013 року
Київський районний суд м. Одеси
під головуванням - Борщова І.О.,
при секретарі - Марковій О.І.,
за участю заявниці ОСОБА_2, її представника - адвоката ОСОБА_3,
особи, на яку подано скаргу - ОСОБА_4, його представника - адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у стадії попереднього розгляду скаргу ОСОБА_2 в порядку ст.27 КПК України (1960р.) про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4,
ОСОБА_2 в скарзі ставить питання про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, звинувачуючи його у вчиненні цього злочину.
Свої вимоги заявниця мотивує тим, що 07.10.2011р. біля 12.00 год. поряд з рестораном «Водограй», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 95-а, ОСОБА_4, перешкоджаючи її колишньому чоловіку - ОСОБА_6, який є інвалідом 1 групи, який за своїми фізичними вадами не може сам рухатися, у присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 став висловлюватися на її адресу нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою та вдарив її в обличчя кулаком, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження.
В судовому засіданні заявниці було роз'яснено право захистити свою честь і гідність у порядку цивільного судочинства, подавши позовну заяву до ОСОБА_4 ОСОБА_2 відмовилася від вирішення конфлікту в порядку цивільного судочинства і наполягала саме на притягненні ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_2 і ОСОБА_4 також було роз'яснено право на примирення між собою, але сторони відмовилися від цього.
Суд, вислухавши осіб, які з'явилися на попередній розгляд скарги приватного обвинувачення, перевіривши відповідність скарги вимогам, встановленим ст.ст.223, 224 КПК України (1960р.), перевіривши підстави для вирішення скарги по суті, дійшов висновку про те, що скарга разом із доданими до неї документами підлягає направленню за належністю до прокурора, оскільки в поданих до суду документах містяться дані, які вказують на наявність окрім ознак інших злочинів, ознаки злочину, передбаченого ст.296 КК України - хуліганство, які не зазначені у ч.1 ст.27 КПК України (1960р.).
Так, 07.10.2011р. в Таїровське ВМ Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області надійшло телефонне повідомлення « 102» по факту конфлікту між родичами по вул. Левітана біля ресторану «Водограй» стосовно ОСОБА_2 В той же день пізніше до того ж ВМ надійшла письмова заява ОСОБА_2 про факт нападу на неї родичів.
Колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_6, інвалід 1 групи, є власником нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, в якому вони продовжують проживати разом з неповнолітньою донькою. Родичі з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2, а саме, його доньки: ОСОБА_9, ОСОБА_10, його зятя: ОСОБА_4 (він же чоловік ОСОБА_9.) і ОСОБА_11 (він же чоловік ОСОБА_10.) мають майнову зацікавленість стосовно спірної нерухомості і претендують на неї. Для цього, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_6, користуючись тимчасовою відсутністю в домі за адресою АДРЕСА_1 сторонніх осіб, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_11 при обізнаності про це їх дружин, викрали ОСОБА_6 і тривалий час утримували його проти його волі за різними адресами в м. Одесі з метою привласнення собі спірної нерухомості. 06.10.2011р. ОСОБА_6 зміг передати ОСОБА_2 записку з проханням забрати його до себе, в який він також повідомляв місце і час прогулянки. 07.10.2011р. біля 12 години ОСОБА_6 був на прогулянці разом зі своєю донькою ОСОБА_9 та зятями ОСОБА_11 і ОСОБА_4 В цей час до них підійшла ОСОБА_2 з вимогою забрати до себе ОСОБА_6 На цю вимогу ОСОБА_6 надав згоду, а ОСОБА_4, перебуваючи в суспільному і людному місці, незважаючи на наявність поряд інших людей, грубо порушив громадський порядок, демонструючи явну неповаги до суспільства і моралі, почав висловлюватися на адресу ОСОБА_2 нецензурною лексикою, погрозами фізичною розправою та вдарив її в обличчя кулаком, чим заподіяв тілесні ушкодження у виді забитої рани м'яких тканей лівої щоки, гіпертонічний криз.
Наведені обставини свідчать про наявність ознак ініційованого активними діями ОСОБА_4 грубого порушення громадського порядку, моральних засад, звичаїв та етичних правил, інших позаюридичних чинників, що відображається на безпечності громадського спокою, охорони здоров'я, честі, гідності людини, комунікації спілкування, поважному ставленні членів суспільства один до одного.
За наведеним фактом дільничний інспектор міліції Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області капітан міліції Єфремов М.М., побачивши в наведених обставинах лише наявність цивільно-правових стосунків, виніс 13.10.2011р. постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, і матеріали разом з протоколом про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України були направлені до суду.
24.10.2011р. суддя Київського районного суду м. Одеси, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення по ст.173 КпАП України відносно ОСОБА_4, побачивши, що описані дії ОСОБА_4 виходять за межі дрібного хуліганства і містять ознаки інших злочинів, передбачених ст.125 ч.1 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) і ст.146 ч.2 КК України (викрадення людини і незаконне позбавлення людини волі), виніс постанову про направлення матеріалів в порядку ст.97 КПК України, в який повідомлялися й інші факти, які потребували перевірки та прийняття кримінально-процесуальних рішень з боку органу досудового слідства.
Отже, незважаючи на результати такої перевірки, оскільки відповідно до ст.111 КПК України (1960р.) по складам інших злочинів, у т.ч., передбачених ст.296 КК України, необхідно провадження досудового слідства, скаргу приватного обвинувачення за ст.125 ч.1 КК України необхідно направити за належністю до прокурора Київського району м.Одеси для організації ретельної перевірки усіх фактів і обставин, у т.ч. стосовно наявності чи відсутності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, та ступеню їх тяжкості.
Такий висновок суду не хитає твердження адвоката ОСОБА_5, яка представляє ОСОБА_4, про те, що в матеріалах справи є власноруч написана відмова ОСОБА_2 про судово-медичне обстеженя на предмет наявності в неї тілесних ушкоджень, а також той факт, що в карті виклику швидкої допомоги, яка викликалася на місце події, не зафіксовані її тілесні ушкодження, оскільки ці факти та інші підлягають перевірці в сукупності з іншими обставинами під час перевірки їх органами досудового слідства.
Крім того, висновок суду про необхідність направлення матеріалів скарги прокурору не хитає і той факт, що 23 листопада 2011 року дільничним інспектором міліції Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Єфремовим М.М. було прийняте процесуальне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за результатами перевірки фактів, викладених у судовому рішенні, оскільки копія цієї постанови фактично була вручена ОСОБА_2 лише 04 лютого 2013 року, яка одразу ж оскаржила її прокурору, як незаконну, винесену безпідставно і без перевірки вказаних нею та судом фактів.
Керуючись ст.251 КПК України (1960р.), суд
Скаргу ОСОБА_2, подану до суду в порядку ст.27 КПК України (1960р.), про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України, направити за належністю прокурору Київського району м. Одеси.
Постанова про направлення скарги за належністю прокурору оскарженню не підлягає.
Головуючий Борщов І. О.