Справа № 2а-716/11/0227
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук Л.П.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
23 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Гонтарука В. М. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику про перерахунок пенсії , -
В лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області, в якому просив зобов'язати відповідача зарахувати позивачу час перебування на військовій службі з 29 травня 1987 року по 18 травня 1990 року до стажу роботи за спеціальністю при призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію згідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19.04.2011 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано відповідача зарахувати час перебування позивача на військовій службі за період з 29 травня 1987 року по 18 травня 1990 року до стажу його роботи за спеціальністю при призначенні пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
На адресу суду 16.01.2013 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, відповідно до записів у трудовій книжці позивача, його загальний стаж роботи станом на 18 січня 2011 року (на день звернення до відповідача з заявою) становить 28 років, 08 місяців та 29 днів: з них робота в закладах охорони здоров'я 23 роки 08 місяців та 23 дні; військова служба 2 роки 11 місяців 20 днів.
Згідно довідки № 4/87 від 16 лютого 2011 року позивач з 29 травня1987 року по 18 травня 1990 року проходив службу в Радянській Армії. Після чого, 14 серпня 1990 року був прийнятий до Вінницької обласної психіатричної лікарні на посаду медсестри першого відділення.
Так, позивач звертався до відповідача для призначення йому пенсії за вислугу років.
Однак, відповідачем у призначенні пенсії позивачу було відмовлено (відповідь за № 125/Д-10 від 09 лютого 2011 року) у зв'язку з тим, що право на пенсію за вислугу років мають працівники здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку визначеним Кабінетом Міністрів України незалежно від віку.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачені підстави пенсійного забезпечення за вислугу років, згідно яких пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно з п. "е" ст. 55 вказаного Закону передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 року, №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як досліджено з матеріалів справи, згідно трудової книжки позивача встановлено, що 1 квітня 1987 року він був прийнятий на посаду медсестри Хмільницької районної лікарні. 27 травня 1987 року звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії. Після проходження військової служби до роботи приступив 14 серпня 1990 року на посаду медсестри першого відділення Вінницької обласної психіатричної лікарні.
Разом з тим, розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, право на пенсію за вислугу років дає робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад), провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічні закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закла дах, діагностичних центрах, аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях, медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичної експертизи.
Крім того, у відповідності до п. "в" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що надає право на отримання трудової пенсії, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Також, слід зазначити, що ч. 2 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період проходження військової служби з 29 травня 1987 року по 18 травня 1990 року підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи за спеціальністю, який дає йому право на отримання пенсії за вислугу років.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику, - залишити без задоволення, а постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Гонтарук В. М.
Боровицький О. А.