ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/9490-2012 06.02.13
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
до 1) Акціонерної компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна»
про визнання договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р.
недійсним
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:
від позивача: Костенко О.І. - дов. б/н від 17.05.12 р.
від відповідача-1: Захаров О.В. - дов. № б/н від 25.12.11 р.
від відповідача-2: не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» про визнання договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/9490-2012, призначено справу до розгляду на 16.01.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 18.07.12 р. від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву; 30.08.12 р. від позивача надійшли на виконання вимог ухвали суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на турецьку мову ухвали суду від 16.07.12 р. у трьох примірниках; 11.01.13 р. від відповідача-1 надійшли документи на виконання вимог ухвали, 14.01.13 р. від позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, 16.01.13 р. від відповідача-1 надійшли заперечення проти призначення експертизи за клопотанням позивача, які залучаються до матеріалів справи.
Суд оголосив, що вирішення клопотання про призначення судової експертизи відкладено на наступне судове засідання.
Представник позивача 16.01.13 р. у судовому засіданні заявив письмове клопотання про долучення до матеріалів справи копії контракту поставки № 100706, яке долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив, що договір № 100706 від 10.07.06 р. був укладений з Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Діскавері Діджитал Лімітед» та Спільним українсько-англійським підприємством з іноземними інвестиціями «Укрбіомед» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Представник відповідача-1 пояснив суду, що дані юридичні особи ліквідовані, проте доказів у підтвердження цьому не надав.
Представник відповідача-2 у судове засідання 16.01.13 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 16.07.12 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.07.12 р., яке підтверджує отримання відповідачем 24.07.12 р. ухвали про порушення провадження у справі.
У судовому засіданні 16.01.13 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 16.01.13 р. о 14:00 год. для витребування у сторін доказів ліквідації юридичних осіб Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Діскавері Діджитал Лімітед» та Спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Укрбіомед» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
У судовому засіданні 16.01.13 р. представник відповідача-1 надав суду копію сертифікату про ліквідацію юридичної особи Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Діскавері Діджитал Лімітед», яку було залучено до матеріалів справи.
Враховуючи необхідність витребування у сторін додаткових доказів у справі та зважаючи на неявку представника відповідача-2 у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, господарський суд ухвалою від 16.01.13 р. відклав розгляд справи № 5011-37/9490-2012 на 06.02.2013 р.; зобов'язав сторін надати суду докази ліквідації юридичної особи Спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Укрбіомед» у формі товариства з обмеженою відповідальністю; повторно зобов'язав відповідача-2 надати суду: письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи); оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи контракту № 100706 від 10.07.06 р. з додатками; оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. для залучення до матеріалів справи; письмові пояснення з належними доказами щодо виконання договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р.
29.01.13 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача-1 надійшли додаткові документи, які були залучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 06.02.13 р. підтримав клопотання про призначення судової експертизи у справі № 5011-37/9490-2012; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 06.02.13 р. заперечив проти вищезазначеного клопотання про призначення судової експертизи; проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши клопотання позивача про призначення у справі № 5011-37/9490-2012 почеркознавчої експертизи, яке обґрунтоване тим, що підпис посадової особи - Серкан Гюлеч відрізняється в різних документах (договорі про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р., акті приймання-передачі права вимоги № 05-122 та в циркулярі підписів № 12), господарський суд відхиляє його у зв'язку з тим, що перевірка достовірності підписів посадових осіб першочергово відноситься до компетенції правоохоронних органів. Однак, позивач не звертався до правоохоронних органів із заявою щодо підробки документів, незважаючи на те, що провадження у справі № 5011-37/9490-2012 було порушено більш, ніж півроку тому.
При цьому, наданий позивачем витяг з кримінального провадження № 12012110010000359 від 29.11.12 р. не є належним доказом підтвердження звернення позивача з заявою про перевірку достовірності підписів посадових осіб у договорі про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р., акті приймання-передачі права вимоги № 05-122 та в циркулярі підписів № 12, оскільки дане кримінальне провадження стосується договору страхування фінансового ризику за контрактом № 100706 від 10.07.06 р.
За таких обставин, клопотання позивача визнається таким, що спрямоване на затягування розгляду справи та задоволенню не підлягає.
У судове засідання 06.02.13 р. представник відповідача-2 повторно не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача-2 про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
10.07.06 р. між Акціонерною компанією «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» (продавець) та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Діскавері Діджитал Лімітед» (покупець) було укладено контракт поставки № 100706, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє торгові морозильні лари класу «Б» виробництва турецької фірми «Klimasan» (товар). Характеристика товару, який є предметом даного контракту, наведена в п. 1.2., а також додатку № 1 і таблиці № 1.
18.07.06 р. між Відкритим акціонерним товариством «НАСК «Оранта» (страховщик) та Акціонерною компанією «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» (страхувальник), Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Діскавері Діджитал Лімітед» (покупець) та Спільним українсько-англійським підприємством з іноземними інвестиціями «Укрбіомед» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) був укладений договір страхування фінансового ризику за контрактом № 100706 від 10.07.06 р., відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати понесені збитки в межах страхової суми страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж в порядку та строки, встановлені даним договором та виконувати інші умови даного договору.
05.03.12 р. між Акціонерною компанією «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» (первісний кредитор, цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» (новий кредитор, цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги № 05-122, відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги за договором страхування фінансового ризику за контрактом № 100706 від 10.07.06 р. в порядку, визначеному в п. 1.2. цього договору, і зобов'язується сплатити первісному кредитору ціну права вимоги, визначену в п. 4. даного договору, в порядку, визначеному в п. 5 договору.
Позивач стверджує, що договір про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. не відповідає законодавству України та підлягає визнанню недійсним, оскільки імена та посади осіб, які мають право підпису в Акціонерній компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» визначені циркуляром підписів № 12, у відповідності до ч. 1 якого, для укладення договорів, крім звичайного робочого процесу, необхідно підтвердження Ради Правління.
Крім того, у тексті договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. не зазначено, що Рада Правління Акціонерної компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» приймала рішення щодо укладення даного договору. Натомість, рішення про укладення цього договору прийнято Серкан Гюлеч та Алім Ахмет Шеноджак з перевищенням наданих їм повноважень, у зв'язку з чим рішення щодо укладення договору відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. прийнято уповноваженими особами Акціонерної компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» з перевищенням наданих їм повноважень, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Враховуючи наведене, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерної компанії «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» про визнання договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що договір про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. укладений з порушенням чинного законодавства України (ст. 203 ЦКУ), не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено тих обставин, на які позивач посилається в позовній заяві.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р., який скріплений підписами та печатками сторін, при його укладенні сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору, в тому числі, визначених ч. 3 ст. 180, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України.
Стосовно посилань позивача на циркуляр підписів № 12, то господарський суд звертає увагу на те, що даний циркуляр передбачає поділ посадових осіб відповідача-1 на чотири групи (група А, група В, група С, група D), залежно від важливості посади, що її обіймає відповідний службовець. Згідно з циркуляром підписів № 12, схвалення ради правління вимагається не для всіх договорів, а тільки для договорів, які не входять до звичайного робочого процесу.
При цьому, навіть договори, які не входять до звичайного робочого процесу, вимагають підтвердження дії однієї посадової особи групи А і однієї посадової особи групи В з підписання такого договору тільки після його підписання.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання правочину недійсним може бути невідповідність правочину закону, наявна тільки в момент його вчинення. Відтак, посилання позивача на ваду суб'єкта (відповідача-1) через брак повноважень його представників як на підставу для визнання недійсності оспорюваного договору є хибним.
Також Акціонерна компанія «Klimasan Klima Sanayi ve Tоcaret A.S.» у відзиві на позовну заяву повідомила суду, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. нею схвалено, незалежно від будь-яких обставин.
Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
За таких обставин, судом встановлено, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються лише на усних заявах представника позивача та на його припущеннях, які належними доказами не підтверджені.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про визнання договору про відступлення права вимоги № 05-122 від 05.03.12 р. недійсними задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на сплату судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України; ст. ст. 180, 345 Господарського кодексу України; ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 11.02.2013 р.
Суддя Гавриловська І.О.