07 лютого 2013 року Справа № 5002-24/2488-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Євдокімова І.В.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
прокурор, Джавлах С.М., посвідчення № 005801 від 25.09.12,
позивач, Державне підприємство "Лівадія" - не з'явився,
позивач, Міністерство аграрної політики та продовольства України - не з'явився,
відповідач, Лівадійська селищна рада - Трофименко Н.О., довіреність № 02-14/1526 від 08.05.12,
відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект" - Сапожніков М.В., довіреність № 1 від 06.02.13,
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Ялта на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (судді Колосова Г.Г., Радвановська Ю.А., Куртлушаєв М.І.) від 03 грудня 2012 року у справі № 5002-24/2488-2012
за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)
в особі: Державного підприємства "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655)
Міністерства аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, Київ 1, 01001)
до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655)
товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект" (пр. Повітрянофлотський, 92 Б, Київ 36, 03036)
про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, спонукання до виконання певних дій,
Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові про визнання недійсними рішення Ялтинської міської ради про припинення права користування частиною земельної ділянки радгоспа-завода "Лівадія", надання цієї земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект" та договору оренди земельної ділянки з орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект" (а.с. 99-107 т. 2).
Судове рішення мотивовано тим, що орган управління землекористувача погодив добровільну відмову землекористувача від частини земельної ділянки, його права цим не порушені, земельна ділянка не була придатна для сільськогосподарського використання, на даний час на цій земельній ділянці новий землекористувач (орендар) має нерухомість. Строк позовної давності не застосовується тому, що не доведено порушення цивільного права, поважних причин для пропуску строку позовної давності не доведено.
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, позов задовольнити тому, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи (а.с. 112-114 т. 2). Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідачів заперечували проти апеляційної скарги. Позивачі не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої отримані 29 січня 2013 року, що підтверджують поштові повідомлення (а.с. 120, 135а т. 2). Апеляційний господарський суд, прийнявши до уваги, що явка сторін не визнана судом обов'язковою, у справі достатньо доказів для розгляду справи, ухвалив - розглянути справу без участі в судовому засіданні осіб, що не з'явилися.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 123-133, 137, 141 т. 2) та встановив наступне.
23 липня 2003 року здійснена державна реєстрація державного підприємства "Лівадія" (ідентифікаційній код 00412760), яке є правонаступником радгоспу-заводу "Лівадія", та станом на 03 і 19 жовтня 2006 року це підприємство підпорядкувалося Міністерству аграрної політики України. Такі обставини підтверджуються Статутом та реєстраційними документами (а.с. 88-98 т. 1).
06 грудня 1999 року Лівадійською селищною радою народних депутатів міста Ялти на підставі рішення 2 сесії 23 скликання цієї ради від 25 червня 1998 року №18 наданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №002298, за яким радгосп-завод "Лівадія" має право постійного користування 181,92 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 100-103 т. 1).
03 жовтня 2006 року на 5 сесії 5 скликання Лівадійська селищна рада прийняла рішення №70 (а.с. 10, 39-40, 123 т. 1), яким:
пунктом 1 - затверджена технічна документація з упорядкування землекористування державного підприємства "Лівадія" у зв'язку з зміною цільового призначення земельної ділянки,
пунктом 2 - припинено право користування вказаним державним підприємством частиною земельної ділянки площею 10,0 га, в державний акт на право постійного користування землею від 06 грудня 1999 року серії ІІ-КМ №002298 внесені зміни,
пунктом 3 - затверджений проект землеустрою з відводу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект" для будівництва та обслуговування туристично-рекреаційного комплексу, розташованого за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, в районі водосховища "Магоби-2",
пунктом 4 - передано товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект" в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 10,0 га (кадастровий №0111947900:08:001:0450), яка розташована в АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, в районі водосховища "Магоби-2", з земель Лівадійської селищної ради з земель "сільськогосподарських угідь", для будівництва та обслуговування туристично-рекреаційного комплексу;
віднесено вказану земельну ділянку до категорії землі рекреаційного призначення;
пунктом 5 - встановлені обмеження вказаної земельної ділянки - охорона зелених насаджень,
пунктами 6 та 11 покладені обов'язки по зміні статистичної звітності та виконанням рішення на посадовців селищної ради,
пунктами 5, 7-9 покладені зобов'язання на колишнього землекористувача та орендаря по оформленню прав, укладенню договору та використанню землі,
пунктом 10 передбачений розмір орендної плати в залежності від нормативної грошової оцінки, коефіцієнту індексації на строк будівництва, але не більш двох років.
19 жовтня 2006 року між орендодавцем - Лівадійською селищною радою, та орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект", підписаний договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років. Того ж дня договір нотаріально посвідчений та цей правочин внесений до Державного реєстру правочинів (а.с. 11-21, 125-127 т. 1).
25 жовтня 2006 року здійснена державна реєстрація договору в Книзі записів договорів оренди земельних ділянок за №040602100029 Ялтинським бюро Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" (а.с. 13 т. 1).
04 жовтня 2006 року винесено в натуру межі земельної ділянки площею 10,0 га (кадастровий №0111947900:08:001:0450), що підтверджує акт (а.с. 18 т. 1), 19 жовтня 2006 року вказана земельна ділянка за актом прийому-передачі передана від орендодавця орендарю (а.с. 20 т. 1).
В 2007 році орендар оплатив вартість сільськогосподарських втрат (а.с. 134 т. 1).
Підставами для прийняття місцевою радою спірного рішення були складені у встановленому порядку технічна документація з впорядкування землекористування державного підприємства "Лівадія" (а.с. 14-20, 49-50, 67-116 т. 1) та проект землеустрою з відводу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект", який має позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (а.с. 42 т. 1), а також лист Міністерства аграрної політики України від 22 червня 2006 року №37-24-1-13/9443, за підписом міністра Баранівського О.П., яким орган управління землекористувача повідомило Лівадійську селищну раду про згоду на передачу земельної ділянки площею 10 га від державного підприємства "Лівадія" до Лівадійської селищної ради (а.с. 48, 105, 124 т. 1). При цьому, з технічної документації та проекту землеустрою слідує, що спірна земельна ділянка є державною власністю. Доказів зворотного, в тому числі розмежування земель на державну та комунальну власність в смт. Лівадія, прокурор та сторони не надали, судом не встановлено.
В період з грудня 2011 року по серпень 2012 року орендар землі збудував на вказаній земельній ділянці нерухомість - нежитлову будівлю посту охорони туристично-рекреаційного комплексу площею 36,4 кв.м., 30 серпня 2012 року здійснена державна реєстрація його прав на цю нерухомість. Такі обставини підтверджуються деклараціями про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 61-66, 130-132 т. 1, а.с. 3-9, 71-72, 81-94 т. 2).
Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України (з змінами станом на час прийняття місцевою радою спірного рішення та укладення спірного договору) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина 1); право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону (частина 2); до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні підприємства (пункт "ж" частини 3).
При цьому, одним з суб'єктів права власності на землю згідно з статтею 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Пункт 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (станом на 03 та 19 жовтня 2006 року) передбачав, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 141 вказаного Кодексу (станом на 03 та 19 жовтня 2006 року) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Частини 3 та 4 статті 142 цього Кодексу передбачали, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, який приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Таким чином, станом на час прийняття місцевою радою спірного рішення про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки державного підприємства та надання цієї земельної ділянки в оренду іншій особі повноваження по розпорядженню земельними ділянками, на яких розташовані державні підприємства, мав лише власник такої земельної ділянки - держава в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації.
Відповідач - Лівадійська селищна рада, спірне рішення про припинення права користування земельною ділянкою державного підприємства та про подальше розпорядження цією земельною ділянкою прийняла з перевищенням своїх повноважень тому, що вона мала права лише повноваження розпоряджуватися: 1) землями комунальної власності, але вказана земельна ділянка не була землями комунальної власності; 2) на період до розмежування земель державної та комунальної власності на землю розпоряджуватися землями в межах населеного пункту, але за виключенням земель, на яких розташовані державні підприємства, а на спірній земельній ділянці було розташовано державне підприємство "Лівадія".
Апеляційний господарський суд вважає, що для вирішення спору не має значення згода органу управління державного підприємства на припинення права постійного користування землею та те, що спірна земельна ділянка не використовувалася для сільськогосподарського виробництва, тому, що незалежно від цих обставин селищна рада не мала повноважень розпоряджуватися державною власністю.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачі не є органами, які державою уповноважені розпоряджуватися земельною ділянкою, на якій розташовано державне підприємство. Такі органи перераховані в статті 84 Земельного кодексу України.
Приймаючи до уваги, що державне підприємство "Лівадія" користувалося вказаною земельною ділянкою, а спірним рішенням селищної ради та укладеним спірним договором це цивільне право державного підприємства порушено, воно його позбавилося, апеляційний господарський суд вважає, що цей позивач є належним. Судовому захисту підлягають не тільки цивільні права, пов'язані з повноваженнями на розпорядження, але і цивільні права, пов'язані з користуванням.
Однак позов про визнання недійсними рішення місцевої ради від 03 жовтня 2006 року та договору оренди від 19 жовтня 2006 року подано поштою 18 липня 2012 року, тобто більш ніж три роки з моменту прийняття та підписання цих спірних документів.
Відповідачі письмово просили застосувати строк позовної давності (а.с. 58-60, 117-118 т. 1).
Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України (з змінами) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 цього Кодексу передбачає тривалість загальної позовної давності - три роки.
Перебіг позовної давності регулюється статтею 261 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що цей перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Наслідками спливу позовної давності, відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є відмова судом у позові, але при наявності заяви сторони про застосування такої позовної давності, зробленою до винесення судом рішення. Суд може визнати поважними причини пропущення позовної давності і тоді, порушене право підлягає захисту (частина 1 статті 267 Цивільного кодексу).
Як слідує з справи, про спірні рішення та договір позивачам було відомо відразу після їх прийняття та укладення тому, що ці особи були землекористувачем та органом управління землекористувача, які ініціювали прийняття такого спірного рішення і, як наслідок, укладення договору. Крім того, договір пройшов державну реєстрацію, тобто його дія була визнана державою.
Доводи прокурора про те, що йому не було відомо про прийняте місцевою радою рішення та укладення договору не може вплинути на перебіг позовної давності тому, що прокурор не є позивачем, а строк позовної давності є строком для захисту цивільних прав позивачів.
Крім того, відповідно до частини 16 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (з змінами) сесії ради проводяться гласно.
Станом на час подання по цій справі позовної заяви позовні вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про розпорядження земельною ділянкою державного підприємства не віднесені законом до вимог, на які позовна давність не поширюється, що слідує з статті 268 Цивільного кодексу України. Хоча відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України до 15 січня 2012 року позовна давність на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, не поширювалася. Однак Законом України № 4176-VI від 20 грудня 2011 року (який 14 січня 2012 року був опублікований в газеті "Голос України" № 6 та набрав чинності з дня, наступного за днем опублікування) пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України виключений.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, місцевий господарський суд правильно відмовив в задоволенні позову, але апеляційний господарський суд вважає, що така відмова у позові повинна бути через пропуск позовної давності без наявності поважних причин; а тому підстав для скасування судового рішення не має; апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Ялта залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2012 року у справі № 5002-24/2488-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді І.В. Євдокімов
Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)
2. Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655)
3. Міністерство аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, Київ 1, 01001)
4. Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655)
5. товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Аспект" (пр. Повітрянофлотський, 92 Б, Київ 36, 03036)
6. прокурор міста Севастополя