04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" лютого 2013 р. Справа№ 5011-22/7568-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі Сміленко А. А.
За участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.12.2012
у справі № 5011-22/7568-2012 (суддя Самсін Р. І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі»
про визнання права власності
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі №5011-22/7568-2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про права власності, провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в зв'язку з тим, що договори позики-іпотеки від 17.02.2005 року які є підставою для виникнення спірних правовідносин укладені на користь саме фізичної особи, будь-які права та обов'язки за цими договорами впливають на інтереси фізичної особи ОСОБА_2, а не на інтереси фізичної особи-підприємця, оз огляду на що спір про право підлягає розгляду в порядку цивільно-процесуального, а не господарсько-процесуального судочинства.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Фізична особи-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірну ухвалу відмінити а матеріали справи направити в суд першої інстанції для розгляду по суті спору.
Крім того в зазначеній апеляційній скарзі заявник просить розглянути апеляційну скаргу та прийняти по ній рішення без участі позивача оскільки позивач хворіє та є інвалідом другої групи з огляду на що йому важко бути присутнім на судових засіданнях в місті Київ.
Апелянт у скарзі вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні спірної ухвали порушено норми процесуального права, а саме, не прийнято до уваги те, що з норм чинного законодавства України вбачається, що фізична-особа підприємець завжди при укладення договорів повинен зазначати себе як фізичну особу та виступати в усіх правовідносинах як фізична особа, в той час як фізична особа-підприємець є лише формою сплати податків від господарської діяльності.
Позивач та відповідач в судове засідання представників не направили.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те що явку представників сторін у судове засідання не було визнано обов'язковою, а також те, що ч. 2 ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги без присутності представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
В лютому 2012 позивач звернувся до суду з позовом, який викладений російською мовою, та містить вимоги:
« 1. В соответствии со ст. 177, 179, 184, 549, 624, 525, 1046-1050 ГК Украины, ст. 39 Закона Украины Об ипотеке и условий Договора ипотеки определить ко взысканию солидарно с Ответчиков в пользу Истца в счет выполнения обязательств Договоров ипотеки от 17.02.2005г. общую сумму долга с указанием ее составляющих (суммы займа, процента, инфляционных, пени), по состоянию на 20.02.2012г., в следующих размерах:
Сумма займа 689 000 грн.,
Проценты 447 961 грн.,
Инфляционные 385 840 грн.,
Три процента годовых 103 350 грн.,
Пеня 1 257 425 грн.
Всего 2 883 576 грн.
При вынесении судом решения о взыскании долга расчет обязательств по процентам и пене произвести в суммах, пересчитанных на день принятия судом решения, для чего дать Истцу возможность представить суду уточненный расчет на день вынесения решения судом.
2. В связи с неисполнением Ответчиком ООО «Трансмари»основного обязательства в соответствии со ст. 33 Закона Украины Об ипотеке и условий Договоров ипотеки обратить взыскание на Предмет ипотеки - 16/100 частей нежилого помещения по адресу: АДРЕСА_1.
3. В счет выполнения обязательств по договору ипотеки в соответствии со ст. 33, 36, 37 Закона Украины Об ипотеке и п. 5.2.1 Договора ипотеки признать за Истцом право собственности на данное помещение от Ответчика ООО Трансмари к Истцу Частному предпринимателю ОСОБА_2 в счет выполнения обязательств по вышеуказанному Договору ипотеки.
4. Принять решение о признании Ответчика ООО Трансмари утратившим право пользования Предметом ипотеки - 16/100 частей нежилого помещения по адресу: АДРЕСА_1, обязать Ответчика ООО Трансмари освободить спорное нежилое помещение и передать его во владение Истца с момента вступления решения суда в законную силу.
5. Принять решение о передаче в натуре Истцу Частному предпринимателю ОСОБА_2 16/100 частей нежилого помещения по адресу: АДРЕСА_1 и его вселению в данное помещение.»
Як слідує з матеріалів справи, договори позики-іпотеки від 17.05.2005 року, якими обґрунтовуються вимоги у даній справі, укладені ОСОБА_2, як громадянином, а не як фізичною особою-підприємцем.
Згідно з ч. 1 ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).
Частиною 2 ст. 128 ГК України передбачено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту ч. 3 ст. 45 ГК України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності наведено у листі Міністерства юстиції України від 11.01.2007р. № 19-32/2 де, з посиланнями на положення ЦК та ГК України, зазначено, що право власності на нерухоме майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем.
Досить детальний аналіз положень законодавства з цього приводу викладено у Роз'ясненні Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року «Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства» (доступне для ознайомлення в інформаційній системі «Ліга-Закон») де, серед іншого, також зазначено, що:
- чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення;
- отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності;
- таким чином, нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою.
Враховуючи викладені вище обставини, наявність статусу фізичної особи-підприємця не надає позивачу права стверджувати про порушення його прав, як фізичної особи-підприємця у відносинах, що виникли у зв'язку з укладенням 17.02.2005 року договорів позики-іпотеки з відповідачем, не надає права вимагати визнання права власності на нерухомість за фізичною особою-підприємцем в судовому порядку, в той час як жодних належних доказів про порушення прав фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з боку відповідача матеріали справи не містять.
Договори позики-іпотеки від 17.02.2005 року укладені на користь саме фізичної особи, будь-які права та обов'язки за цими договорами впливають на інтереси фізичної особи ОСОБА_2, а не на інтереси фізичної особи-підприємця.
Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
За правилами ст. 179 ГК України господарські договори, з яких в сторін виникають господарсько - договірні зобов'язання, можуть укладатися між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами.
Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Частиною 1 ст. 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, спори за участю фізичних осіб-підприємців з вимогами до юридичної особи мають вирішуватись господарськими судами згідно встановлених правил підвідомчості, а в даному випадку при визначенні підвідомчості спору необхідно враховувати не лише статус сторін, а і наявність між ними спору про право, що випливає з господарських відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спір про право підлягає розгляду в порядку цивільно-процесуального, а не господарсько-процесуального судочинства, в зв'язку з цим провадження у даній частині підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладені вище обставини, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для припинення провадження по справі з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є законним, обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.
Водночас колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що невиконання ним вимог ухвал суду першої інстанції в частині надання витребуваних судом першої інстанції доказів не є добросовісним користуванням наданими йому правами та на тому, що неповідомлення суду про факти розгляду іншими судами позовних вимог, які є аналогічними тим які заявлені у даній справі, є зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.
Правові підстави для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі № 5011-22/7568-2012 про зупинення провадження у справі та для задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутні.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати на подачу апеляційної скарги покладаються на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.12.2012 про зупинення провадження у справі № 5011-22/7568-2012 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі № 5011-22/7568-2012 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-22/7568-2012.
Головуючий суддя Іоннікова І.А.
Судді Гаврилюк О.М.
Майданевич А.Г.
Повний текст постанови складено: 08.02.2013