Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 січня 2013 р. Справа №2а/0570/16854/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15:15
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Сімонові Д.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю,
від відповідача - Килимник В.М. - за довіреністю,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2012 року № 00006191740, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 37 130 гривень, та від 28 листопада 2012 року № 00006181740, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізособами за результатами річного декларування у розмірі 22 278 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 27.11.2012 № 642/17-2/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані порушення відповідач обґрунтовує нікчемністю угоди, укладеної позивачем з ТОВ «Донтрансторг» 01.04.2010, за наслідками виконання якої були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інші вимоги законодавства, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову та доповнення до заперечення, в яких вказав, що висновки акту перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагента позивача, здійсненої ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС, якою встановлено відсутність ТОВ «Донтрансторг» за юридичною адресою. Згідно з матеріалами перевірки, порушена кримінальна справа за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Укропторг 09». В ході досудового слідства був опитаний директор ТОВ «Донтрансторг», який пояснив, що не має відношення до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Зазначив, що вказане підприємство створено з порушенням норм діючого законодавства, діє незаконно, з огляду на що його діяльність не має правових наслідків. Відносини між ТОВ «Донтрансторг» та його контрагентами не підтверджені відповідними документами. За таких обставин, угода, укладена між позивачем та вказаним підприємством, є нікчемною, та такою, що не спричинила реального настання правових наслідків. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 12.02.2001 Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (бланк НОМЕР_2), Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 22.01.2003 відповідно до Свідоцтва НОМЕР_3 від 26.05.2011.
З 12.02.2011 позивач перебуває на обліку в Добропільській ОДПІ за № 30, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 04.12.2007 № 447.
З 23.11.2012 по 26.11.2012 Добропільською ОДПІ Донецької області ДПС проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.04.2010 по 30.06.2010, за наслідками якої складено акт від 27.11.2012 № 642/17-2/НОМЕР_1.
Відповідно до висновку вказаного акту, встановлено порушення позивачем:
- п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з постачальником ТОВ «Донтрансторг» в 2 кварталі 2010 року;
- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді неправомірного включення до складу валових витрат в 2 кварталі 2010 року витрат з придбання автозапчастин у розмірі 148 518,00 гривень за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;
- ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 в частині завищення валових витрат у сумі 148 518,00 гривень, пов'язаних з придбанням автозапчастин по правочину, який не міг спричинити реального настання наслідків з ТОВ «Донтрансторг», в зв'язку з чим сума недоплати прибуткового податку за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 склала 22 278,00 гривень;
- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення суми податкового кредиту в 2 кварталі 2010 року у розмірі 29 704,00 гривень в результаті включення сум ПДВ за правочином, який не міг спричинити реального настання наслідків ТОВ «Донтрансторг», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 29 704,00 гривень, у тому числі у квітні 2010 року на суму ПДВ - 7417 гривень, у травні 2010 року на сум ПДВ - 18 954,00 гривень, у червні 2010 року на суму ПДВ - 3 333,00 гривень.
На підставі вказаних висновків акту перевірки, 28.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 00006191740, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 37 130 гривень, у тому числі за основним платежем - 29 704 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 426 гривень;
№ 00006181740, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізособами за результатами річного декларування у розмірі 22 278 гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 22 278 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 гривень.
Відповідно до акту перевірки, порушення наведених вище вимог законодавства виразилось в тому, що позивач неправомірно сформував валові витрати та включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні товару у ТОВ «Донтрансторг», на підставі угоди, яка має ознаки нікчемності та не спричинила настання реальних правових наслідків для сторін, внаслідок чого занизив податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку) та ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2010 між ТОВ «Донтрансторг» як Продавцем та ФОП ОСОБА_1 як Покупцем укладено договір № 0104/1, предметом якого є купівля-продаж товару, за ціною та кількістю, вказаними у накладній. Умовами договору передбачено, що поставка товару здійснюється за адресою: АДРЕСА_1. Строк надання товару - 10 днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець здійснює розрахунки з Продацем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Загальна сума договору складає 600 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 100 000,00 гривень. За згодою сторін оплата товару можлива протягом 60 днів після поставки товару. Строк дії договору - до 31.12.2010 (пункти 1.1, 2.1, 2.2, 2.5, 2.7, 2.8, 6.1 договору).
Виконання договору підтверджується наступними документами:
- накладними № 280401 від 28.04.2010 на суму 44 499,60 грн., № 050503 від 05.05.2010 на суму 25 400 грн., № 060501 від 06.05.2010 на суму 13 000,00 грн., № 260514 від 26.05.2010 на суму 35 208,00 грн., № 280510 від 28.05.2010 на суму 40 113,60 грн., № 150602 від 15.06.2010 на суму 20 000,00 грн.;
- рахунками-фактурами від 28.04.2010 на суму 44 499,60 грн., № 050503 від 05.05.2010 на суму 25 400,00 грн., від 06.05.2010 № 060501 на суму 13 000,00 грн., від 26.05.2010 на суму 35 208,00 грн., від 28.05.2010 на суму 40 113,60 грн., від 15.06.2010 на суму 20 000,00 грн.;
- платіжними дорученнями № 410 від 28.04.2010 на суму 44 500,00 грн.; № 415 від 05.05.2010 на суму 25 400,00 грн.; № 419 від 06.05.2010 на суму 13 000,00 грн.; № 435 від 26.05.2010 на суму 35 208,00 грн.; № 450 від 17.06.2010 на суму 20 000,00 грн.; № 486 від 21.07.2010 на суму 20 000,00 грн.; № 459 від 01.07.2010 на суму 20 113,60 грн.
Згідно зазначених документів позивачем у ТОВ «Донтрансторг» були придбані автозапчастини. Витрати, понесені на придбання автозапчастин позивач включив до складу валових витрат.
За наслідками господарських операцій ТОВ «Донтрансторг» виписало позивачу податкові накладні від 28.04.2010 № 280401 на суму 44 499,60 грн., у т.ч. ПДВ 7 416,60 грн., від 05.05.2010 № 050503 на суму 25 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 233,33 грн., від 06.05.2010 № 060501 на суму 13 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 166,67 грн., від 26.05.2010 № 260514 на суму 35 208,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 868,00 грн., від 28.05.2010 № 280510 на суму 40 113,60 грн., у т.ч. ПДВ 6 685,60 грн., від 15.06.2010 № 150602 на суму 20 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 333,33 грн.
Право на видачу податкових накладних ТОВ «Донтрансторг» підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100162453 від 27.01.2009 (арк. справи 56).
Вказані податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих податкових накладних у відповідних податкових періодах 2010 року. Суми ПДВ згідно податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договором з ТОВ «Донтрансторг» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору № 0104/1 від 01.04.2010, укладеного позивачем із ТОВ «Донтрансторг». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.
В акті перевірки відповідач посилається на такі документи на підтвердження висновку про нікчемність укладеного правочину:
- акт ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 14.08.2012 про незнаходження ТОВ «Донтрансторг» за юридичною адресою;
- службову записку ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 19.04.2012 № 223/64, в якій міститься посилання на порушену кримінальну справу за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Укроптторг»;
- інформацію ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС щодо відсутності у ТОВ «Донтрансторг» основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів для здійснення діяльності.
На переконання суду, зазначені відповідачем документи не можуть вважатися доказом нікчемності укладеного договору з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили документально обставин, викладених у цих документах, зокрема, не надали суду декларації з податку на прибуток підприємства (з додатками), розрахунку комунального податку, матеріалів кримінальної справи тощо. Суд зауважує також, що відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку у кримінальній справі, яким би встановлювалась вина певних осіб у створенні (придбанні) фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, а також взагалі фіктивна діяльність ТОВ «Донтансторг».
Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину - договору № 0104/1 від 01.04.2010, укладеного позивачем із ТОВ «Донтрансторг». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаними договором з її господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у власній господарській діяльності.
Зокрема, використання придбаних автозапчастин у власній господарській діяльності позивача підтверджено такими документами:
- договором на вивезення промислової породи № 123/07 від 20.12.2007, укладеним між ВАТ «ЦЗФ «Октябрьська» ВАТ «ДХК «Донбасвуглезбагачення» (з додатковими угодами до нього);
- договором № 12 від 04.01.2010 на надання авто послуг, укладеним між позивачем та ТДВ «Шахта «Білозірська» (з додатковими угодами до нього);
- первинними документами бухгалтерського обліку до вищевказаних договорів (рахунки-фактури, акти приймання-передачі послуг);
- податковими накладними, виданими позивачем його покупцям;
- актами списання запасних частин від 29.04.2010 на суму 44 499,60 грн., від 31.05.2010 на суму 42 350,40 грн., від 30.06.2010 на суму 91 371,20 грн.;
- технічними паспортами на транспортні засоби, на які придбавались автозапчастини;
- трудовими договорами з водіями;
- довідками до шляхових листів;
- товарно-транспортними накладними.
Перевіряючи правомірність донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість, суд виходить з наступних положень законодавства, діючого в спірний період (квітень-червень 2010 року).
Пунктом 22.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Отже, на позивача у період квітень-червень 2010 року розповсюджувалась дія положень розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
Частиною 2 статті 13 цього Декрету передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом вище, позивачем доведено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами розмір валових витрат, сформованих за наслідками господарських операцій з придбання автозапчастин у ТОВ «Донтрансторг», які у подальшому позивач використав у власній господарській діяльності.
Що стосується податку на додану вартість, то відповідно до п.п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За приписами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виникнення у ФОП ОСОБА_1 права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій по договору з ТОВ «Донтрансторг» підтверджено зазначеними вище податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодів. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних. Станом на час вчинення спірних операцій ТОВ «Донтрансторг» було платником ПДВ, що підтверджено відповідним свідоцтвом, копія якого наявна в матеріалах справи.
Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог законодавства є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 28.11.2012 № 00006191740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 37 130 гривень, у тому числі за основним платежем - 29 704 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 426 гривень, та № 00006181740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізособами за результатами річного декларування у розмірі 22 278 гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 22 278 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 гривень.
Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права - визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень, - позивач не врахував, що вимога про визнання акта нечинним, як спосіб захисту порушеного права відповідно до статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, тоді як рішення податкового органу за своєю правовою природою є індивідуальним актом. Більш того, статтею 55 Податкового кодексу України передбачається лише можливість скасування податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 594,08 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, від 28 листопада 2012 року № 00006191740, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 37 130 (тридцять сім тисяч сто тридцять) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 29 704 (двадцять дев'ять тисяч сімсот чотири) гривні 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 426 (сім тисяч чотириста двадцять шість) гривень 00 копійок.
Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, від 28 листопада 2012 року № 00006181740, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізособами за результатами річного декларування у розмірі 22 278 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 22 278 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 гривень.
У задоволенні позовних вимог про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 08 копійок.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 28 січня 2013 року.
Повний текст постанови складений 01 лютого 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.