04.02.2013Справа №5002-22/ 4562-2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Агрофіт-Тіп»
до відповідача Феодосійської міської ради
про визнання недійсним пункту додаткової угоди до договору та внесення змін до пункту додаткової угоди
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Баронова Б.С., представник, довіреність № 02-29-18 від 08.01.2013,
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Агрофіт-Тіп» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Феодосійської міської ради про визнання недійсним пункту додаткової угоди до договору та внесення змін до пункту додаткової угоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що пункт 3 додаткової угоди від 18.06.2009 до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2004 підлягає визнанню недійсним оскільки при укладенні оскарженої додаткової угоди були порушені вимоги статті 632 Цивільного кодексу України.
Представником відповідача 21.01.2013 надано відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить у задоволені позову відмовити та зазначає, що позивач не має правових підстав для звернення з подібним позовом до суду, оскільки положення пункту 3 Додаткової угоди відповідають нормам чинного законодавства, а позивач, будучи стороною даного договору, підписав додаткову угоду, тим самим узгодивши умови та порядок оплати орендної плати за землю.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
21.05.2004 між Феодосійською міською радою та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Агрофіт-Тіп» укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №000401900739 (далі - договір, а.с.6-8).
Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1892 га у тому числі угіддя, які використовуються для відпочинку.
Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1206311,51 грн.
Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 36 189,35 грн з ПДВ 20% 7 237,87 грн за рік.
18 червня 2004 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 21.05.2004.
Дана додаткова угода до договору оренди землі пройшла державну реєстрацію в Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в книзі державної реєстрації земель вчинено запис від 25.06.2009 за № 040901900349.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди у пункт 9 договору від 21.05.2004 внесені зміни «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем починаючи з 01.01.2008 по 31.12.2008 (включно), у грошовій формі із зазначенням 4 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 51 339,65 грн, з 01.01.2009 у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 89 705,60 грн за рік».
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Як на підставу своїх доводів позивач посилається на частину 3 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Суд не погоджується з доводами позивача та зазначає наступне.
Статтею 19 Закону України «Про плату за землю», яка діяла на момент укладання додаткової угоди, передбачено, що розмір і умови внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем та орендарем.
Частиною 2 статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Крім того, частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Позивач посилається на положення статті частини 3 статті 632 ЦК України, яка передбачає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Однак суд звертає увагу на те, що на момент уладення спірної додаткової угоди від 18.06.2009, договір оренди земельної ділянки від 21.05.2004, укладений між сторонами, ще не припинив свою дію, отже не був виконаним. За таких умов положення частини 3 статті 632 ЦК України не можуть бути застосовані до взаємовідносин сторін.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України при зміні договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором або не обумовлено характером його зміни.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Крім того, як слідує зі змісту спірної додаткової угоди, остання підписана уповноваженими особами, а саме зі сторони позивача - головою Феодосійської міської ради Бартєнєвим О.В. та зі сторони відповідача - директором Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Агрофіт-Тіп» Радіоновим А.Є., тобто сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Так, зазначеною додатковою угодою сторони реалізували своє волевиявлення направлене на зміну договору оренди землі укладеного між Феодосійською міською радою та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання «Агрофіт-Тіп» 21.05.2004. Тобто вказаний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, таких як зміна договору оренди. Також, зазначений пункт додаткової угоди не суперечить будь - яким актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Щодо позовних вимог про внесення змін до пункту додаткової угоди, суд зазначає наступне.
Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як вбачається з матеріалів справи, суду не надано доказів наявності одночасно всіх умов для зміни умов договору, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволені позовних вимог в цій частині.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11 лютого 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову відмовити.
Суддя А.А. Калініченко