"21" листопада 2006 р.
Справа № 6/321-06-8768
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І
Петрова М.С.
при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача -Курбанова Р.А. за довіреністю № 13-06 від 13.03.06р.
від відповідача -Батранюк О.В. за довіреністю б/н від 16.10.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю /далі -Товариство/ «Гефест», м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2006 р.
по справі № 6/321-06-8768
за позовом Українсько-американського спільного підприємства «Інтервіндоус» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю /далі -Спільне підприємство/, м. Теплодар
до скаржника
про стягнення 122 374,38 грн.
У серпні 2006 року Спільне підприємство звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про стягнення з останнього заборгованості за поставлену продукцію та виконані роботи у розмірі 122374,38грн., з яких 91 619,24 грн. -основний борг, 3 520,24грн. -збитки від інфляції, 1 837,40 грн. - 3% річних з простроченої суми та 25 397,5 грн. -пеня за період з 28.12.2005р.по 28.06.2006р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю, з відповідача стягнуто 122 374,38 грн. грн. та судові витрати. Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, належними доказами та базуються на чинному законодавстві.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити з підстав порушення судом першої інстанції процесуальних та матеріальних норм.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що місцевий господарський суд позбавив Товариство права заперечувати проти заявленого позову, надавати свої заперечення та міркування й заявляти відповідні клопотання згідно вимог ГПК України, оскільки рішення прийнято без участі представника відповідача, який з поважних причин не зміг взяти участь в засіданнях суду.
Крім того, скаржник вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, так як з прикладених до апеляційної скарги доказів /виписка по рахунку відповідача за 28.10.2005р., лист від 28.10.05р. про зміну підстави платежу, акти звірок станом на 01.12.2005р., 27.09.2006р., посвідчення про відрядження юриста ТОВ «Гефест» Ганчева І.В. з 13 по 17.10.2006р./, на його думку, вбачається відсутність будь-якого боргу Товариства перед Спільним підприємством.
Позивач заявив клопотання з проханням не приймати докази апелянта, які додані до апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що вони є фальшивими та заявник апеляційної скарги не обґрунтував неможливість подання цих доказів суду першої інстанції з причин, незалежних від нього. В запереченнях на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника щодо наявності процесуальних порушень при розгляді спору, стверджує що факс-лист про зміну підстави платежу ніколи не отримував, а сам платіж одразу був зарахований на погашення раніше виниклих боргів за договорами № 79 від 28.08.2003р. та № 45 від 01.10.2004р. /з представленням всіх бухгалтерських документів щодо означених угод/, а акт звірки взаєморозрахунків від 01.12.2005р. не може вважатися доказом, оскільки з боку позивача складений неповноважною особою, а відповідачем не визнаний та не підписаний взагалі. В судовому засіданні представник позивача просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу Товариства -без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується представниками сторін, 21.10.2004р. між ТОВ «Гефест» /Замовник/ та Українсько-американським СП «Інтервіндоус» у вигляді ТОВ /Виробник/ укладений договір №270 на виготовлення виробів з алюмінієвих та металопластикових конструкцій (вікон, дверей, вітражів та інших виробів), згідно умов якого відповідачем було замовлено позивачу виготовити продукцію (вікна та двері) загальною площею 319,41 кв. м з доставкою продукції до місця монтажу та виконанням монтажних робіт.
Пунктом 2.2.1. зазначеного договору відповідач зобов'язався оплатити за вищезазначену продукцію, доставку та монтаж продукції згідно договору № 270 від 21.10.2004 р.
Згідно розділу 4 цього договору передбачено, що вартість замовлення по цьому договору складає -269 981,47 грн. Пунктом 4.2 договору, передбачено, що відповідач повинен внести аванс у розмірі 30% вартості продукції, а саме -80944,44 грн., 62% - 168 662,23 грн. вартості виробів перед вивезенням їх зі складу. Решту грошових коштів -20 324,80 грн., вартості монтажних робіт -після підписання відповідачем Акту виконаних робіт.
При порушенні строків оплати Замовник сплачує Виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості замовлення за кожен день затримки /п.5.4/.
З 25.10.2004 р. по 29.11.205 р. Спільне підприємство на прохання Товариства виготовило та змонтувало на об'єкті відповідача частину продукції до сплати авансу та внесення подальших платежів за договором № 270. на суму 240 697,59 грн. та виконало монтажні роботи на суму 5 921,65 грн., що загалом склало 246 619,24 грн., які підтверджені наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товару та накладними /а.с.16-37/.
Як вбачається з довідки № 05/886 від 10.08.2006р. філії АКБ «Інвестбанк» /а.с.39/ та виписки з реєстру розрахункових документів з 12.09.2005р. по 30.11.2005р. /а.с.40/, відповідач заборгованість сплатив частково на суму 155000грн..
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів суд дійшов вірного висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем склала 91 619,24 грн. та вона не погашена у відповідності до графіку погашення заборгованості від 11.07.2005 р., укладеного між сторонами, згідно якого таке погашення повинно було здійснюватись на протязі 6 місяців з останньою сплатою боргу, тобто з 28.12.2005 р., що стало підставою для звернення Спільного підприємства до господарського суду за захистом порушеного права.
Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду з огляду на таке.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 625 ЦК України передбачено, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити основну суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведена часткова заборгованість за спірним договором, а відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду позову, не використав права на участь свого представника в судовому засіданні, при цьому не заявивши будь-якого клопотання про неможливість його участі, а відтак і не спростував відсутність заборгованості за спірним договором.
Таким чином, враховуючи правильно встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини справи, вимоги цивільного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення господарським судом Одеської області заявлених позовних вимог.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу господарського суду Одеської області не надходило жодного клопотання від представника про неможливість його участі в засіданні суду. При цьому, Товариство було належним чином повідомлене про час та місце розгляду позовної заяви, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №172859 від 30.09.2006р., а відтак колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про порушення судом першої інстанції процесуальних норм.
Крім того, судова колегія, враховуючи вимоги ст.101 ГПК України, відхиляє докази, прикладені до апеляційної скарги з тих підстав, що скаржник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Посвідчення про відрядження представника Товариства Ганчева І.В. з 13.10.2006р. по 17.10.2006р. колегія суддів вважає неналежним доказом, позаяк, по-перше, позивач отримав повідомлення про розгляд справи 30.09.2006р., після чого 13.10.2006р. відправив Ганчева І.В. у відрядження і при цьому не повідомив суд першої інстанції про наявність означеної обставини і не просив вчинити будь-які дії у зв'язку з цим, по-друге, з моменту порушення провадження у справі /29.08.2006р./ до ухвалення рішення по справі /16.10.2006р./ відповідач не скористався правами, наданими у відповідності з приписами ст.22 ГПК України, а по-третє, Ганчев І.В. не був представником відповідача в даній справі, оскільки його інтереси представляє Батранюк О.В., яка 16.10.06р. мала відповідні повноваження і не знаходилася у відрядженні.
Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції неналежним чином провів підготовку справи до розгляду, яка полягає у відсутності зроблених судом запитів до Товариства щодо перевірки інформації стосовно наявності заборгованості, спростовується ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2006р., яку скаржник отримав 30.09.2006р. та з якої вбачається, що суд першої інстанції витребував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, відзив на позовну заяву. Крім цього, відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія зазначає, що хоча представлені скаржником з апеляційною скаргою документи /справжність яких заперечує позивач/ і свідчать про відсутність у відповідача боргу за договором № 270 від 21.10.04р., вони ж і підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за іншими угодами. Таким чином, колегія вважає, що стягнення заборгованості за даним рішенням суду не порушує права відповідача.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 р. підлягає залишенню без змін.
Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року по справі № 6/321-06-8768 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест» -без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя М.С. Петров