22 листопада 2006 р.
№ 9/323-05-8890
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Павловський В.Р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р.
у справі № 9/323-05-8890 Господарського суду Одеської області
за позовом Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України
до Ізмаїльської міської ради
до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради
до ТОВ фірма “Неком»
до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради
про визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди та про виселення
за зустрічним позовом ТОВ фірма “Неком»
до Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України
про стягнення 55050,00 грн.,
Військова частина 1474 Державної прикордонної служби України звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, ТОВ фірма “Неком» та Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про визнання недійсними п. 2, п. 3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. № 856, визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень від 28.11.1995р. укладеного між Управлінням житлового комунального господарства та КТ "Неком" та про виселення КТ "Неком" з цокольного поверху нежитлового будинку по вул. Свердлова, 48 та передати його Військовій частині 1474 Державної прикордонної служби України.
Військова частина 1474 Державної прикордонної служби України заявою змінила позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів на користь Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України 27845,64 грн., визнати недійсними п. 2, п. 3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. №856, визнати недійсним договорі оренди нежилих приміщень від 28.11.1995р. укладеного між Управлінням житлового комунального господарства та КТ "Неком" та виселити КТ "Неком" з цокольного поверху нежитлового будинку по вул. Свердлова, 48 та передати його Військовій частині 1474 Державної прикордонної служби України.
Військова частина 1474 Державної прикордонної служби України заявою про уточнення позовних вимог уточнила позовні вимоги та просить визнати недійсними п. 2, п. 3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. № 856, виселити КТ "Неком" з цокольного поверху нежитлового будинку по вул. Свердлова, 48 та передати його Військовій частині 1474 Державної прикордонної служби України, стягнути з ТОВ фірма “Неком» на користь Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України 18582,54 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Неком» подала до Господарського суду Одеської області зустрічний позов до Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України про стягнення 55050,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2006р. (суддя Н.В.Бакланова) позовні вимоги Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України задоволено частково, визнано недійсними п. 2, п. 3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. № 856, виселено КТ "Неком" з цокольного поверху нежитлового будинку по вул. Свердлова, 48 та передано його Військовій частині 1474 Державної прикордонної служби України, стягнуто з ТОВ фірма “Неком» на користь Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України орендну плату за три місяці у розмірі 66,87 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 187,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., в решті позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, стягнуто з Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України на користь ТОВ фірма “Неком» 55050,00 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 550,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2006р., Військова частина 1474 Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. (судді: Н.Б.Таценко, М.В.Сидоренко, М.А.Мишкіна) апеляційну скаргу Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2006р. скасовано, провадження у справі № 9/323-05-8890 припинено.
Не погодившись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р., Військова частина 1474 Державної прикордонної служби України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. та передати справу на розгляд Одеського апеляційного господарського суду, мотивуючи свою вимогу тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України підлягає задоволенню частково.
Позивачем - військовій частині № 1474 Державної прикордонної служби України заявлено вимоги щодо, зокрема, визнання недійсними пунктів 2 та 3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. № 856.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, вимога щодо визнання недійсним у відповідній частині рішення органу місцевого самоврядування є об'єктом адміністративної юрисдикції. За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. № 856 є правомірним.
Правила щодо підвідомчості господарським судам справ встановлені ст. 12 ГПК України, згідно якої господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів. Враховуючи, що за первісним позовом заявлено вимоги щодо повернення майна, стягнення шкоди та по зустрічному позову про стягнення вартості здійснених поліпшень, то справа за даними вимогами підвідомча господарським судам. За таких обставин, апеляційний господарський суд припинив провадження за даними вимогами в порушення ст. 12 ГПК України.
Згідно ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Господарським судом встановлено, що КТ “Неком» на підставі договору оренди від 24.12.1992р., договору оренди від 30.12.1993р., договору оренди від 28.04.1994р. орендувало нежитлове приміщення площею 131,1кв.м. (цокольний поверх) в будинку № 48 по вул. Свердлова (раніше № 30) орендувало приміщення у Ізмаїльського відділення морської інженерної служби, правонаступником якого є Військова частина 1474 Державної прикордонної служби України.
1996р. КЕЧ м. Ізмаїла, правонаступником якої є позивач, звернулась з позовом щодо визнання недійсним договору оренди від 30.04.1994р., що був укладений між КТ “Неком» та Ізмаїльським відділенням морської інженерної служби. Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 31.01.1997р. в позові було відмовлено. Проте, місцевий господарський суд, встановивши вищенаведені обставини, не дослідив обставин щодо того чи сплачувалась орендна плата за даним договором та чи було даний договір припинено та коли.
Господарським судом встановлено, що 28.11.1995р. Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради за зверненням КТ “Неком» прийнято рішення № 856 “Про укладення договорів оренди нежилих приміщень з КТ “Неком» та ін.», яким зобов'язано Управління житлового комунального господарства прийняти на баланс нежитловий будинок № 48 (раніше № 30) по вул. Свердлова та дозволено укласти з КТ “Неком» договір оренди на нежитлове приміщення площею 131,1кв.м. (цокольний поверх).
28.11.1995р. між КТ “Неком» та Управлінням житлового комунального господарства було укладено договір, за яким Управління житлового комунального господарства передало в оренду КТ “Неком» нежитлове приміщення площею 131,1кв.м., що розташовано в цокольному поверху будинку по вул. Свердлова, 48 (колишні номери 30,38).
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги чи заперечення сторін та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, встановлюються судом на підставі доказів.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарським судом встановлено, що договір оренди від 28.11.1995р. припинив свою дію. Проте, коли було припинено даний договір, та підстави його припинення господарським судом не встановлено і докази щодо цього в матеріалах справи відсутні.
Господарським судом встановлено:
Нежилий будинок по вул. по вул. Свердлова, 48 (колишні номери 30,38) є частиною військового містечка та належить на праві власності державі, який в порядку правонаступництва від КЕЧ-2 Ізмаїльського району прикордонних військ України з 15.05.2000р. закріплено за Військовою частиною 1474.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04-13.05.2005п. у справі № 30-31-17/158-04-4509, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2005р. визнано недійсним рішення Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. № 856 “Про укладення договорів оренди нежилих приміщень з КТ “Неком» в частині прийняття на баланс нежитлової будівлі № 48 по вул. Свердлова.
Як вже було зазначено, позивачем заявлено позов щодо виселення ТОВ “Неком» з цокольного поверху нежилого будинку по вул.Свердлова., 48 (колишній 30) м. Ізмаїл та передання його військовій частині № 1474 Державної прикордонної служби України та стягнення з ТОВ “Неком» 18582,51грн., що становить 11896,26грн. майнової шкоди та орендної плати за час знаходження в приміщенні без правових підстав за 3 місяці з 28.11.2005р. у сумі 6686,28грн.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Як випливає з припису даної правової норми, для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, необхідною є встановлення наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Проте, розглядаючи спір щодо відшкодування шкоди, господарський суд не досліджував здійснення відповідачем відповідного складу правопорушення.
Як вже було зазначено, за зустрічним позовом ТОВ “Неком» заявлено вимоги щодо стягнення з Військова частина 1474 вартості поліпшення орендованого майна у розмірі 55050грн.
Правила щодо правових наслідків припинення або розірвання договору оренди визначені ч. 2 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», згідно якої орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, якщо орендар за згодою орендодавця здійснив поліпшення майна, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, то орендодавець у випадку припинення договору оренди зобов'язаний компенсувати зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, якщо інше не визначено договором оренди.
Господарським судом встановлено, що ТОВ “Неком» у 2003р. було проведено ремонтні роботи, вартістю 55050грн., проте, господарський суд, встановивши, що ТОВ “Неком» було укладено договір від 30.04.1994р. з Ізмаїльським відділенням морської інженерної служби та 28.11.1995р. з Управлінням житлового комунального господарства не дослідив обставини щодо того на підставі якого договору користувалось спірним приміщенням ТОВ “Неком» у 2003р., коли було припинено дані договори, чи був позивач правонаступником за одним з цих договорів та як було сторонами за договором врегульовано зобов'язання щодо поліпшень, які неможливо відокремити.
Як вже було зазначено, Військова частина 1474 Державної прикордонної служби України звернулась з позовом до Ізмаїльської міської ради та Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради. Проте, господарським судом не було досліджено обставин щодо того, які права та охоронювані законом інтереси Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України було порушено даними суб'єктами.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Військової частини 1474 Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2006р. у справі № 9/323-05-8890 скасувати.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. у справі № 9/323-05-8890 залишити в силі в частині припинення провадження у справі щодо визнання недійсними пунктів 2 та 3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 28.11.1995р. № 856 в іншій частині скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.