від "28" листопада 2006 р. по справі № 5/98-92
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ресурсна компанія»
про визнання недійсним попереднього договору оренди від 26.07.2006р. та стягнення отриманої за договором суми
Суддя Слупко В.Л.
Представники сторін:
від позивача: Яковлев С.В. (дов. від 08.07.2006р.)
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ТзОВ «Квіза Трейд» та представник в судовому засіданні просять визнати недійсним попередній договір оренди від 26.07.2006р., укладений з ТзОВ «Українська ресурсна компанія», а також стягнути з відповідача 90900грн. -суму отриману останнім по вказаному договору, посилаючись на те, що укладаючи оспорюваний договір, відповідач не мав намірів створити реальні правові наслідки щодо передачі в оренду приміщення, оскільки, як з'ясувалось після укладення договору, це приміщення вже знаходилось в оренді ЗАТ «Волиньпак-ФОР».
Відповідач відзиву на позов не представив, представник в судове засідання не з'явився, хоча ухвала суду та протокол про оголошення перерви були вручені відповідачу за його фактичною адресою представником позивача завчасно, про що є відмітка на ухвалі суду.
Представник позивача наполягає на розгляді справи за поданими ним матеріалами, мотивуючи тим, що відповідач обманним шляхом отримав від ТзОВ «Квіза-Трейд» значну суму коштів та ухиляється від її повернення. При укладенні договору відповідач не зазначив фактичну адресу, а за юридичною адресою не знаходиться.
Враховуючи обставини справи, а також клопотання представника позивача про розгляд справи за поданими ним доказами, належне повідомлення про час засідання відповідача, який свого представника не направив, позову не оспорив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача. При цьому судом враховано наступне:
26.07.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір оренди нежилого приміщення площею 1512,5 кв.м. під магазин, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, мікрорайон Будівельників, 57.
Згідно п.2.5 зазначеного договору відповідач зобов'язався звільнити приміщення від майна та підготувати його до передачі ТзОВ «Квіза-Трейд», а також вчиняти ряд дій, передбачених р.3 договору перед тим, як підписати договір оренди приміщення на 10 років (п.2.9 договору).
На виконання п.3.2.3 договору позивач платіжним дорученням від 02.08.2006р. №4993 перерахував відповідачу 90900грн. -авансову оплату орендної плати.
Проте відповідач взяті на себе зобов'язання по попередньому договору оренди не виконав.
Як вбачається із наданих позивачем документів спірне приміщення з 25.12.2003р. знаходиться в оренді строком на 10 років ЗАТ «Волиньпак-ФОР», а з 27.12.2003р. -в суборенді ТзОВ «Імбекс плюс», що підтверджується відповідними договорами, листом від 18.08.2006р., надісланими ЗАТ «Волиньпак-ФОР» на адресу позивача та наказом господарського суду від 03.10.2006р. про зобов'язання ТзОВ «Українська ресурсна компанія» виконати умови договору оренди нерухомого майна від 25.12.2003р. та додаткових до нього угод та передати ЗАТ «Волиньпак-ФОР» приміщення магазину.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач, знаючи про існування договору оренди спірного приміщення строком на 10 років із ЗАТ «Волиньпак-ФОР», уклав попередній договір оренди із ТзОВ «Квіза-Трейд», в результаті чого безпідставно отримав суму коштів -90900грн. в якості авансової оплати орендної плати.
Згідно ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України до загальних умов, додержання яких є необхідним для чинності правочину є умова, за якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього кодексу є підставою недійсності правочину.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
господарський суд, -
вирішив:
1.Визнати недійсним попередній договір оренди нежилого приміщення будинку магазину загальною площею 1512,5 кв.м., розташованого за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, мікрорайон Будівельників, 57, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська ресурсна компанія» 26.07.2006р.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ресурсна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд» кошти в сумі 90900грн. та судові витрати по справі в сумі 1112грн., в тому числі 994грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В.Л.Слупко