20.11.06р.
Справа № А20/449-06
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Комунального житлового підприємства № 1, м. Кривий Ріг
про стягнення 10456 грн 38 коп.
Суддя Пархоменко Н.В.
Секретар судового засідання помічник судді Рижкова В.М.
Від позивача: Кондратова Т.В. гол. Спеціаліст юридичної служби за довір. № 03-06/02 від 05.01.06 року
Від відповідача: Миронова О.А. юрисконсульт за довір. № б/н від 05.10.06р
Суть спору:
Позивач просить стягнути з відповідача 10 456 грн.38 коп. штрафу за не створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів .
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримали.
Представник відповідача позов не визнав та посилається на ті підстави, що законодавство не покладає на підприємство обов'язок працевлаштування інвалідів , відповідач протягом 2005року працевлаштувало одного інвалідів. Комунальне житлове підприємство № 1 постійно надає звіти до Центрально-Міського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу в яких у графі 4 проставляє наявність вільних робочих місць ( вакантних посад ) для працевлаштування громадян, зокрема інвалідів . Вважають, що у випадку належного повідомлення товариством органів працевлаштування інвалідів про потребу в працівниках інвалідах, та не направлення таких працівників згаданими органами працевлаштування, з боку підприємства відсутня вина у невиконанні вимог статей 19,20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
На підставі статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі-підприємства) незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної численності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця.
Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (зі змінами та доповненнями) (далі Положення) робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, а згідно пункту 5 цього ж Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, управління соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно статті 20 вищеназваного Закону, у випадку, якщо кількість працюючих на підприємствах інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то підприємства зобов'язанні сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі середньорічної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (штрафні санкції -це обов'язковий платіж, який платить підприємства у разі невиконання ними нормативу робочих для забезпечення працевлаштування інвалідів).
Згідно пункту 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їж до колективного договору , інформують центри зайнятості, місцевим органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту населення про створення ( пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У відповідності до п. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, на яких на яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ річна, що затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року № 338.
У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів.
Пунктом 3 цього Положення передбачено , що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами , установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідачем Комунальним житловим підприємством № 1» був наданий позивачу, Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік. Згідно наданого звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 149 осіб, фонд оплати праці складає 779000,00 грн., середньорічна заробітна плата складає - 5228 ,19 грн. Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу становить 6 особи за даними звіту на підприємстві працював 4..
Стаття 19 Закону про захист інвал?ідів ( 875-12) встановлює для підприємств (об'єднан?ь), установ і організацій (далі - підприємства) норма?тиви робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Законодавство про соціальний захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону, але на відповідача покладається обов'язок створити нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та повідомити місцеві органи соціального захисту населення та фонд зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідач надав докази ( звіти за 12 місяців 2005 року ) про повідомлення відповідачем органів працевлаштування (Фонд зайнятості населення ) щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітах до центру зазначав про наявність вакансій для інвалідів , органи працевлаштування інвалідів направили на підприємство відповідача одного інваліда який був працевлаштований на підприємстві відповідача..
Фонд не надав доказів , що позивачу ще направлялися інваліди та він відмовив їм у працевлаштуванні.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе , що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення
За таких підстав суд вважає, що відповідач належним чином повідомив органи працевлаштування про потребу в працівниках інвалідах, але органами працевлаштування інваліди не були направлені для працевлаштування на підприємство, отже відсутня вина відповідача у невиконанні вимог статей 19,20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
З огляду на викладене позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 94,160-163, 167 , пунктом 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,
В позові відмовити.
Постанову може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Пархоменко
постанова виготовлена
в повному обсязі 24.11.2006р.