22 листопада 2006 р.
№ 21/100
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Закритого акціонерного товариства концерн “Інкомбуд»
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 05.09.2006
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом
Дочірнього підприємства “П. Дуссманн-Україна»
до
Закритого акціонерного товариства концерн “Інкомбуд»
про
зобов'язання прийняти послуги та стягнення
51885, 03 грн.
за зустрічним позовом
Закритого акціонерного товариства концерн “Інкомбуд»
до
Дочірнього підприємства “П. Дуссманн-Україна»
про
зобов'язання повернути матеріальні цінності та розірвання договору
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з'явились
від відповідача:
Сухомлин Ю.В. -дов. № 1 від 06.02.2006
Рішенням від 05.04.2006 господарського суду міста Києва первісні позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ЗАТ концерн “Інкомбуд» прийняти надані послуги шляхом підписання та повернення ДП “П. Дуссманн-Україна» по одному примірнику актів виконаних за договором № 185-ОХ від 21.07.2004 робіт за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2005 в десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили. Стягнено з ЗАТ концерн “Інкомбуд» на користь ДП “П. Дуссманн-Україна» 45366, 00 грн. суми основної заборгованості, 3396, 48 грн. -пені, 536, 29 грн. -3% річних, 1542, 44 грн. -інфляційних витрат, 508, 41 грн. витрат зі сплати державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою від 05.09.2006 Київського апеляційного господарського суду рішення від 05.04.2006 господарського суду міста Києва змінено. Виключено п. 2 з резолютивної частини даного рішення. Пункти 3, 4, 5, 6, 7 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2006 у справі № 21/100 вважати відповідно пунктами 2, 3, 4, 5, 6.
В решті частині рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що ст. 530 Господарського процесуального кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. ЗАТ концерн “Інкомбуд» оплату за надані послуги здійснило частково. Заборгованість склала 45336, 00 грн.
Не погоджуючись з постановою ЗАТ концерн “Інкомбуд» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 549, 953 Цивільного кодексу України, ст. 41 Конституції України. Право приватної власності є непорушним та норми, передбачені ст. 13 Цивільного кодексу України, яка визначає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарський суд встановив, що ЗАТ концерн “Інкомбуд» та ДП “П. Дуссманн-Україна» 21.07.2004 уклали договір № 185-ОХ про надання охоронних послуг, за умовами якого останній зобов'язався виконувати комплекс робіт, пов'язаних із забезпеченням пропускного режиму на території ЗАТ концерн “Інкомбуд», а також охорони об'єктів, території, матеріальних цінностей, які були передані під охорону і знаходяться за адресою: м, Миколаїв, вул. Янтарна, 320. ЗАТ концерн “Інкомбуд» зобов'язався своєчасно оплачувати роботу за формою, зазначеною в договорі.
Господарські суди дійшли висновку, що за своєю правовою природою договір № 185-ох від 21.07.2004 про надання охоронних послуг, є договором охорони, який є одним із спеціальних видів зберігання.
Статтею 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. Отже, обов'язок по зберіганню речей витікає з договору.
Колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи господарський суд не надав належної правової оцінки розпорядженню в.о. генерального директора АТ Миколаївського пивзаводу “Янтар» Ю.В. Луцкова (на території якого знаходилося майно ввірене ДП “П. Дуссманн-Україна»), яким анульовані перепустки працівників концерну “Інкомбуд» та з 800 год. 12 серпня 2005 припинено пропуск працівників ЗАТ концерн “Інкобуд» через всі КПП охоронюваного об'єкту.
Поза увагою господарського суду залишилось також те, що відповідно до довідки № 14/66 від 11.01.2006 арештоване майно з 11.10.2005 знаходилося на відповідальному зберіганні у АТ Миколаївського пивзаводу “Янтар», а не у ДП “П. Дуссманн-Україна».
За твердженням ЗАТ концерн “Інкомбуд» передача матеріальних цінностей, які передавались під охорону проводилась за журналом обліку, однак даний журнал не був предметом дослідження при розгляді справи у господарському суді.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 05.09.2006 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 05.04.2006 господарського суду м. Києва зі справи №21/100 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко