"08" липня 2011 р. справа № 2а-6569/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Нагорної Л.М. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо не призначення, не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 травня 2010 року по 12 листопада 2010 року. Зобов'язано відповідача призначити, нарахувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена, за період з 01 травня 2010 року по 12 листопада 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дане право позивача у 2007 та 2008 роках обмежувалось положеннями Закону України «Про державний бюджет»на відповідні роки.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року положення даних законів визнані неконституційними.
Отже, права відповідача відновлені відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року. Проте відповідні перерахунки у 2007 та 2008 роках відповідач не здійснював. Підстави для перерахунку за період з січня 2007 по 09.07.2007 року, а також з січня 2008 року по 22.05.2008 року -були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, які діяли на той час.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України
"Про соціальний захист дітей війни".
У 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, однак судом першої інстанції дане питання не було вирішено. Виходячи з матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку. Посилання позивача, що строк позовної давності в даних правовідносинах не застосовується є безпідставними, оскільки підвищення пенсії, щодо якої заявлені вимоги позивачем, не нараховане. Щодо звернення позивача з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства та відмову в відкритті провадження, на підтвердження даних обставин доказів позивачем не надано.
Тому, враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв'язку зі зверненням позивача до суду в жовтні 2010 року колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року залишити без розгляду.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 квітня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди з 01 квітня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року -залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: Ю.М. Дадим