"05" липня 2011 р. справа № 2а-2457/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 р. у справі № 2а-2457/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по жовтень 2010 року включно в сумі 5868,6грн. і надалі.
Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.11.10 (суддя Гончара В.М.), позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 01 травня 2010 року по 25 листопада 2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та законодавчо визначеного розміру пенсії за віком, встановленого на час відповідних виплат з урахуванням раніше проведених виплат до пенсії «дітям війни»за відповідні періоди. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с. 25), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та відновлення порушеного права.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с.27), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, проте постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З позовом до суду позивач звернувся 01.11.2010.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час звернення позивача до суду адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про зобов'язання виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09.07.07 по 27.04.09 вже були предметом судового розгляду, у зв'язку з чим суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення з посиланням на ч.4 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі в цій частині.
Стосовно вимог позивача, пред'явлених за період з 28.04.09 по 30.04.2010, суд першої інстанції зазначив, що в цій частині позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду, оскільки позивач не подав заяву про поновлення вказаного строку.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року, позивач питання про поновлення строку звернення до суду не ставив.
Приймаючи до уваги, що згідно приписів ст.ст.99, 100, 102, 107 Кодексу адміністративного судочинства питання щодо строку звернення до адміністративного суду вирішується судом на стадії, яка передує відкриттю провадження в адміністративній справі, про відмову в поновленні пропущеного процесуального строку судом виноситься відповідна ухвала, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, але вимоги означених вище правових вимог не виконав, в резолютивній частині постанови дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, пред'явлених за період з січня 2006 року по 30.04.2010.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що встановлені вище обставини відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, адміністративний позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Стосовно решти позовних вимог, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На 2010 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не обмежена, внаслідок чого є правильним висновок суду першої інстанції, що в період з 01.05.10 по 25.11.10 (дата винесення рішення судом першої інстанції) позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за період з 01.05.10 по 25.11.10 судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст.100, 157, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 р. у справі № 2а-2457/2010 -скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, пред'явлених за період до 01.05.2010, адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-2457/2010 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко