Справа № 420/2472/12
Провадження № 2/177/11/13
Іменем України
01 лютого 2013 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі: секретаря Короновської Д. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5 до Органу приватизації Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_7, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання приватизації житла недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 - його мати ОСОБА_5 звернулися до суду із зазначеною позовною заявою до Органу приватизації Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_7 про визнання приватизації житла недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
В обґрунтування позову позивачі зазначили, що вони проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 2001 року, від того часу як їх батько ОСОБА_7 отримав вищевказану квартиру від підприємства, на якому працював. В той час вони були неповнолітніми, відповідно ОСОБА_4 було 15 років, ОСОБА_2 - 10 років, ОСОБА_4 - 5 років. Відповідач ОСОБА_7 отримав 3-кімнатну квартиру у безстрокове користування по пільговій черзі на отримання житла як багатодітний батько. Тому позивачі як неповнолітні члени сім?ї наймача ОСОБА_7, які завжди проживали разом з батьком, набули законного права безстрокового користування спірною квартирою нарівні з наймачем. З квартири вони ніколи не виїжджали, місця проживання не змінювали, місце реєстрації проживання також було за вищевказаною адресою. Однак під час приватизації вищевказаної квартири в 2003 році їх інтереси не були враховані, була допущена помилка, через яку неповнолітніх дітей не включили до складу учасників приватизації спірної квартири. Свідоцтво про право власності на спірну квартиру було видане 29.07.2003 року на одного власника - відповідача ОСОБА_7, згідно з розпорядженням Радушненської селищної ради про передачу квартири в приватну власність від 24.06.2003 року №39. В лютому 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було без їх відома знято з реєстрації проживання з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 у квартиру, власниками якої є їхні дід та баба. Таким чином вони як неповнолітні різностатеві діти були позбавлені законного права користування жилим приміщенням - 3-кімнатною квартирою батька. Фактично ж нікуди із квартири не виїжджали, продовжували перебувати на його утриманні. До того часу як ПАТ «Державний ощадний банк України» 25.05.2012 року не пред?явив позов до їхнього батька ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором №100 від 04.04.2008 року, позивачам не було відомо, що батько уклав договір про іпотечний кредит на суму в розмірі 87000 грн., а в забезпечення цього договору уклав іпотечний договір №081/08 від 04.04.2008 року, за яким предметом іпотеки є їхня трикімнатна квартира.
Тому позивачі просять визнати недійсною приватизацію ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1, визнати незаконним та скасувати розпорядження Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області від 24 червня 2003 року за №39 про передачу вищевказаної квартири в приватну власність, визнати недійсним свідоцтво про право власності на зазначене житло від 29.06.2003 року на ім?я ОСОБА_7, видане Радушненською селищною радою Криворізького району Дніпропетровської області, поновити позивачам право безстрокового користування квартирою та визнати позивачів такими, що мають право взяти участь у приватизації квартири.
Будучи присутнім в судових засіданнях представник позивачів за довіреністю ОСОБА_8 позов підтримав в повному обсязі за зазначеними в ньому підставами.
Відповідач ОСОБА_7 та представники відповідача Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області правом на участь в судовому засіданні не скористалися, від кожного з них надійшли заяви, в яких вони просили справу розглянути без їх участі, відповідач ОСОБА_7 позов визнав в повному обсязі.
Будучи присутньою в судових засіданнях представник третьої особи: ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечувала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що в судовому засіданні не доведені порушення процедури приватизації, про що свідчить не надання копії довідки про склад сім?ї та займані приміщення встановленої форми додатки 4,5 п. 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши докази, надані сторонами, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів УМГ «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» №936/01 від 12.01.2012 року, ОСОБА_7, згідно протоколу спільного засідання адміністрації та профкому Криворізького ЛВУМГ №28 від 30.10.2000 року була виділена 3-кімнатна квартира за адресою: с. Радушне, вул.. Заводська, 3/4 по пільговій черзі як багатодітному батькові (а.с.11)
Розпорядженням органу приватизації Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області №39 від 24.06.2003 року квартира АДРЕСА_1 передана в приватну власність ОСОБА_7 на підставі закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.72).
На підставі зазначеного вище розпорядження ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право власності на житло від 29 липня 2003 року, а саме на 3-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33).
Право приватної власності ОСОБА_7 на зазначену квартиру зареєстроване в КП ДОР Криворізьке бюро технічної інвентаризації 05.09.2003 року, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1413078 від 05.09.2003 року (а.с.14).
На час приватизації спірної квартири ОСОБА_7 був батьком трьох неповнолітніх дітей позивачів по справі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.31), та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).
Відповідно до вимог абзацу 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 19.06.1992 року зі змінами та доповненнями в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;
Згідно вимог ч.1 ст.8 цього ж Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких, знаходиться державний житловий фонд.
Частиною 4 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства), а ч. 3 ст. 8 Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
За частиною 2 ст.8 зазначеного вище Закону, передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках), здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті в гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутні, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири, будинку, кімнати в гуртожитку.
Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Згідно з пунктами 20, 21 вищезазначеного Положення, при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданою до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються. Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі.
Виходячи з аналізу змісту ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднані з нормами ст.ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності (у випадках, передбачених ст. 71 ЖК України), а відтак і право на приватизацію житла.
В якості доказів , які підтверджують обставини постійного проживання позивачів в спірній квартирі суду надані наступні документи:
- довідка №767 від 23.07.2012 року Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про те, що за адресою: АДРЕСА_1 на даний час зареєстровані ОСОБА_7, 1966 року народження та ОСОБА_3, 1986 р.н., були зареєстровані ОСОБА_5, 1966 р.н. з 14.05.2001 року по 07.10.2003 року, ОСОБА_2, 1991 р.н. з 14.05.2001 року по 05.02.2008 року, ОСОБА_4, 1996 р.н. з 14.05.2001 року по 05.02.2008 року (а.с.12) ;
- довідки Радушанської середньої школи від 26.06.2012 року №615 та 616 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 навчалися в Радушанській СЗШ з 2001 по 2008 рік (а.с.13);
- витяг з домової книги про реєстрацію ОСОБА_3, який зареєстрований в спірній квартирі з 01.08.2002 року по 10.10.2003 року (вибув на навчання), прибув 08.06.2007 року (а.с.32).
Однак відповідно до листа Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області №25-9/2-16 від 22.01.2013 року, в архівах селищної ради первісні матеріали щодо приватизації квартири по АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_7 не збереглися (а.с.82)
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому відповідно до ст..ст. 58-59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсними приватизації квартири, розпорядження Радушненської селищної ради Криворізького району, свідоцтва про право власності.
Однак суду не було надано необхідних документів на приватизацію спірної квартири: заяви на приватизацію та доданої до неї довідки про склад сім?ї відповідного зразка, при дослідженні якої можливо було б встановити всіх членів сім?ї наймача, які прописані та мешкали разом з ним на момент приватизації, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло, в тому числі і наявність письмової згоди всіх повнолітніх членів сім?ї, які постійно мешкали в квартирі.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що обставини, зазначені позивачами не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вважає за необхідне ухвалити рішення про відмову позивачам у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.345 ЦК України, ст.ст.5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.10,11,60,209,213-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5 до Органу приватизації Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_7, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання приватизації житла недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутніми під час його проголошення, в той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: