Іменем України
"03" червня 2011 р.справа № 2а-566/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Богданенка І.Ю.
суддів: - Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2011 року
у справі № 2а-566/11
за позовом: ОСОБА_3
до: Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області
про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, -
08 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 травня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня по 30 листопада 2010 року.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 08 червня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи, та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначена з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08 червня 2010 року з урахуванням сум надбавки до пенсії, яка була виплачена позивачу, як особі що має статус «дитина війни» за цей період, та з метою забезпечення захисту такого права позивача від порушення у майбутньому, обґрунтовано не визначив кінцеву дату здійснення такого перерахунку та виплати, оскільки така надбавка до пенсії повинна нараховуватись та виплачуватись позивачу, як особі що має статус «дитина війни», протягом усього часу дії норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає .
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим