"06" лютого 2013 р.Справа № 4/111/07
Стягувач Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго",
вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017
Боржник Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Південь",
(заявник) вул. Олійника, 9 а, м. Миколаїв, 54018
Орган, дії якого оскаржуються:
Ленінський відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції,
вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020
Суддя Дубова Т. М.
Від стягувача - не з'явився
Від боржника - Грудка І.В. довіреність № 8 від 06.11.2012 року
Від органу ДВС - Ільїн О.В. довіреність № 3652 від 28.01.2013 року
СУТЬ СПОРУ: оскарження дій органу ДВС, скасування постанови Ленінського відділу ДВС про стягнення виконавчого збору ВП № 31693352 від 01.11.2012 року.
Розглянувши матеріали справи та скарги, заслухавши пояснення представників боржника та органу ДВС, господарський суд, -
Боржник звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Ленінського відділу ДВС та просить скасувати постанову, винесену старшим державним виконавцем Ільїним О.В. від 01.11.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 31693352 у розмірі 88 410,19 грн.
Просив застосувати строк позовної давності. Вважав, що у державного виконавця виникло право про стягнення з боржника виконавчого збору 02.05.08 р., а постанова винесена лише 01.11.12 р. Крім того, ухвалою суду від 24.02.09 р. йому надано розстрочку до березня 2014 року, яка добровільно виконується, і на сьогоднішній день залишок боргу складає 79 914,60 грн.
05.02.13 р. свої вимоги заявник обґрунтував тим, що постанова від 01.11.2012 р. прийнята з порушенням строку, що суперечить вимогам ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» (зі змінами станом на 20.02.07 р.), якою передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, жодних дій щодо примусового виконання рішення суду виконавчою службою виконано не було.
Представник органу ДВС надав заперечення, якими просив відмовити боржнику у задоволенні скарги, посилаючись на те, що 24.04.08 р. органом ДВС було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 4/111/07 від 29.11.07 р., про що було винесено відповідну постанову та встановлено строк для добровільного виконання наказу боржником до 01.05.08 р. Враховуючи, що боржником вимоги постанови повністю у встановлений строк виконані не були, йому постановою від 01.11.2012 р. було нараховано виконавчий збір у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми, на підставі ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження(зі змінами стан. на 08.03.11 р.)
Крім того, представник органу ДВС пояснив, що відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту України 02.04.12 р. за № 512/5, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. Оскільки, до початку примусового виконання рішення боржник сплатив частину боргу у сумі 403 609,00 грн., а тому на залишок боргу в сумі 884 101,89 грн. йому було нараховано збір в розмірі 88 410,19 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та органу ДВС, суд дійшов висновку, що скарга боржника обґрунтована не належним чином, але підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.05.2007 р. по справі № 4/111/07 господарським судом 29.11.2007 р. був виданий наказ про стягнення з боржника на користь стягувача 1 166 323,52 грн. основного боргу, 108 658,37 грн. - пені, 12 611,00 грн. - держмита, 118,00 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.
Частиною 3 вищезазначеного рішення була встановлена відстрочка виконання рішення на 6 місяців, після якої боржник сплатив частину боргу в сумі 403 609,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 507 від 27.12.2007 р.
За заявою стягувача від 21.01.08 р. постановою від 24.04.08 р. було відкрите виконавче провадження ВП № 31693352 на суму 884 101,89 грн. по виконанню вказаного наказу та надано боржнику строк на добровільне виконання протягом семи днів.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції з 14.03.2007 по 07.10.2008), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною 5 ст. 30, ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції з 14.03.2007 по 07.10.2008) було передбачено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Матеріали виконавчого провадження свідчать, що за період з 02.05.2008 р. до 01.11.2012 р. орган ДВС не здійснив жодних дій щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду.
В той же час, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009 року рішення суду від 18.05.2007 р. було розстрочено строком на п'ять років зі сплатою заборгованості таким чином: до 24.03.2009 р. по 3 847,86 грн., а починаючи з квітня 2009 р. до березня 2014 р. по 3 729,43 грн. щомісячно.
Надані заявником платіжні документи свідчать про самостійне виконання боржником рішення суду, а на сьогоднішній день його заборгованість складає 79 914,60 грн., яка повинна бути погашена до березня 2014 р.
Проте, 01.11.2012 р. старшим державним виконавцем Ленінського відділу ДВС, Ільїним О.В. була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 88 410,19 грн., на підставі ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції з 04.11.10 по 02.10.12), згідно якої у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, такий порядок стягнення виконавчого збору передбачений в разі прийняття
до виконання виконавчого документу і відкриття виконавчого провадження, згідно ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції з 04.11.10 по 02.10.12).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначалось вище, виконавче провадження було відкрите 24.04.08 р.
Згідно ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції з 14.03.2007 по 07.10.2008) та п.п. 4.14 Інструкції "Про проведення виконавчих дій", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
Розподіл грошових сум у черговості, вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
З аналізу визначених статей слід, що на час відкриття виконавчого провадження діяла редакція ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчий збір стягувався
після стягнення грошових сум з боржника. В редакції закону на час винесення постанови від 01.11.12 р. виконавчий збір стягується в першу чергу, але після відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог ст. 25 Закону.
Отже, суд вважає, що відповідно до вищенаведених норм виконавчий збір в даному випадку повинен був стягуватись в разі, якщо рішення було виконано примусово та вираховуватись від фактично стягненої державним виконавцем суми.
Проте, постанова про стягнення виконавчого збору була винесена в період розстрочки виконання рішення суду, коли виконавчі дії не повинні були проводитись, тобто з порушенням прав скаржника на добровільне виконання рішення та ухвали суду, а виконавчі дії органу ДВС та постанова про стягнення виконавчого збору від 01.11.12 р. спрямована лише на отримання виконавчого збору, а не на стягнення боргу.
За таких обставин, скарга на дії ДВС підлягає задоволенню повністю.
Визначене в скарзі клопотання боржника про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд -
Скаргу задовольнити повністю.
Скасувати постанову, винесену старшим державним виконавцем Ільїним О.В. від 01.11.2012 року ВП № 31693352, про стягнення з житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Південь" (вул. Олійника, 9 а, м. Миколаїв, код 32884814) виконавчого збору у розмірі 88 410,19 грн. (вісімдесят вісім тисяч чотириста десять грн. 19 коп.).
Ухвалу може бути оскаржено.
СуддяТ.М.Дубова