23 листопада 2006 р.
№ 4/612-27/96
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
М. Остапенка,
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Львівська ізоляторна компанія»
на постанову
від 18.09.2006 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 4/612-27/96
за позовом
ТОВ “Львівська ізоляторна компанія»
до
Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» в особі Львівської філії
про
зобов'язання до виконання умов договору
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Хамуляк О.Б. (дов. від 14.09.2006 року)
відповідача
Єнік Є.В. (дов. від 18.09.2006 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи Вищий господарський суд України
Позивач просить визнати за період з 1 по 19 лютого 2006 року дійсною ціну за природний газ, зазначену п.4.1 договору № 1474 на постачання природного газу (промисловим споживачам та суб'єктам господарської діяльності) від 26.12.2005 на рівні 430 542 грн. за 1 000 куб. м. газу, крім того ПДВ на вартість газу за нульовою ставкою та зобов'язати відповідача оформити акт приймання-передачі природного газу за зазначеною ціною.
Відповідач, заперечуючи проти позову посилається на те, що здійснене ним донарахування 20% податку на додану вартість за поставлений у лютому (1-19) 2006 р. природний газ проведене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 244 від 02.03.2006, а заявлені позовні вимоги не підвідомчі господарському суду, оскільки позовні вимоги є спором про встановлення цін на продукцію (товари).
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2006 (суддя Н. Судова-Хомюк) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що 26.12.2005 між сторонами укладений договір № 1474 на постачання природного газу (промисловим споживачам та суб'єктам господарської діяльності) строком на 1 рік, згідно з п.1.2 якого відповідач зобов'язався поставляти позивачу імпортований природний газ, отриманий НАК “Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу між НАК “Нафтогаз України» та ДК “Газ України».
Відповідно до п.4.1 договору від 26.12.2005 ціна за 1000 куб. м. газу без врахування транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить 422,10 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 8 442,00 грн.; ПДВ визначається згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік» у 2006 році операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковується за нульовою ставкою податку на додану вартість.
У березні 2006 року позивач отримав від відповідача рахунок на оплату поставленого з 1 по 19 лютого 2006 року газу з донарахуванням 20% ПДВ, а також акт приймання-передачі газу за лютий 2006 року, у якому ціна на газ збільшена на 20% ПДВ.
Так як відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, з урахуванням змін від 02.03.2006, ввезений у 2006 році на митну територію України природний газ за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, реалізується НАК “Нафтогаз України» та ДК “Газ України» із застосуванням нульової ставки ПДВ, що відповідає умовам договору, укладеного між сторонами, а положення цієї постанови щодо іншого формування ціни на природний газ у залежності від джерела поставки, не можуть застосовуватися до правовідносин сторін з мотивів набуття чинності правових норм, а також недотримання порядку погодження змін до договору, господарський суд дійшов висновку про неправомірність донарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі 20% на поставлений з 1 по 19 лютого 2006 року природний газ, задовольнивши вимоги про визнання ціни на газ на рівні 430 542 грн. за 1000 куб. м., ПДВ -за нульовою ставкою та зобов'язавши відповідача оформити акт приймання-передачі за дійсною ціною.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 (колегія суддів: О. Бобеляк, О. Дубник, Г. Якімець) рішення у справі скасоване та припинене провадження у справі з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), підвідомчість яких визначена ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивачем обрано способи захисту прав, що не відповідають положенням ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення, виходячи з такого.
Позов заявлений про визнання дійсною ціни на газ, поставленого відповідачем позивачу. Обґрунтуванням позову є посилання на неправомірне донарахування відповідачем податку на додану вартість на ціну газу. Незалежно від того, що податок на додану вартість є складовою ціни товару, справляння його регулюється законами України, а тому не може бути віднесеним до спорів про встановлення цін на продукцію (товари), які, відповідно до умов, зазначених п. п 3 п.1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, не підвідомчі господарським судам.
Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом способом, визначеним ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, зокрема, способом визнання права. Позов про визнання дійсної ціни на газ є позовом про визнання за позивачем права на споживання газу за конкретною ціною.
Виходячи з наведеного, припинення провадження у справі за оскаржуваною постановою є хибним.
Постачання природного газу (промисловим споживачам та суб'єктом господарської діяльності, до категорії яких відноситься позивач) врегульоване сторонами умовами договору № 1474 від 26.12.2005. Предметом поставки газу (п.1.2) є імпортований природний газ, отриманий НАК “Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України. Пунктом 4.1 договору визначена ціна на газ: 430 542 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ на вартість газу, що визначається згідно з чинним законодавством України. Ціна на газ визначена на рівні граничної ціни, затвердженої НКРЕУ для певної категорії споживачів і може бути змінена у разі зміни її у порядку, визначеному законодавчими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 затверджений Порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом.
У редакції положень цього Порядку, які були чинними на час укладення договору, потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольнялась, зокрема, з ресурсів НАК “Нафтогаз України», отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання зовнішньоекономічних договорів.
Статтею 8 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 за № 244 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 за № 1720, які набувають чинності з 01.01.2006 та відповідно до яких потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється, зокрема, з ресурсів НАК “Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.
Тобто, джерела ресурсів НАК “Нафтогаз України», з яких задовольняються, зокрема, потреби промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності, є розширеними.
Положення ст. 8 Закону “Про державний бюджет на 2006 рік» щодо застосування нульової ставки ПДВ при реалізації природного газу відтворене п.3 постанови.
Пунктом 1 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що Мінпаливенерго і Мінекономіки разом з НАК “Нафтогаз України» щороку розробляють прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу з урахуванням потреб у ньому національної економіки, бюджетних установ та організацій, населення, можливостей газотранспортної системи і не пізніше 20 грудня, що передує плановому, подають на затвердження Кабінету Міністрів України.
Постачання природного газу промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання здійснюється в обсягах, що не перевищують нормативів, встановлених ліцензійними умовами (п. 9 постанови).
Отже, зміна умови договору щодо джерела ресурсів поставки природного газу, наслідком якого є порядок справляння податку на додану вартість, здійснюється у відповідності до порядку розподілу ресурсів уповноваженими органами.
Донарахування відповідачем у спірному періоді податку на додану вартість на ціну газу, суперечить умовам договору та не підтверджується відповідними правовими актами.
Рішення господарського суду про визнання за період з 1 по 19 лютого 2006 року дійсної ціни на природний газ на рівні 430 542 грн. з 1 000 куб. м. газу крім того ПДВ на вартість газу за нульовою ставкою, є обґрунтованим.
Зобов'язання відповідача оформити акт прийому-передачі природного газу у відповідності до дійсної ціни на газ суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому у позові у цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ “Львівська ізоляторна компанія» задовольнити частково.
Постанову від 18.09.2006 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 4/612-27/96 скасувати.
Рішення від 14.07.2006 господарського суду Львівської області у справі № 4/612-27/96 змінити, скасувавши ч. 1, ч. 3 резолютивної частини рішення. Відмовити у позові про зобов'язання ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» оформити акт приймання-передачі природного газу.
У решті -рішення залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко