номер справи 2314/5573/12
05 лютого 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді Степаненка О.М.,
при секретарі: Осадчому О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності на майно, виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту, -
Представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 від імені довірителя вимоги в позовній заяві обґрунтовує тим, що 22.03.2012 року державним виконавцем Придніпровського ВДВС Черкаського міського управління юстиції Савісько В.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-57, виданого 29.09.03 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Приватбанк» боргу в сумі 53126,54 грн. складено акт опису і арешту майна, відповідно до якого описано і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Покладається на ст. 73 Сімейного кодексу України, згідно якої за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Проте, дана квартира не є особистою власністю боржника ОСОБА_2, оскільки вона була придбана подружжям ОСОБА_2 у період перебування в шлюбі, тому є спільною сумісною власністю.
Так, ОСОБА_1 з 1983 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 У період знаходження у шлюбі, 20.02.1997 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №535.
За змістом ст. 60 СК України, аналогічну норму містив і Кодекс про шлюб та сім'ю України, який був чинний на час набуття сторонами спірного майна, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З огляду на викладене, спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін.
За вимогами ст.ст. 69,70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором
Таким чином, вважає, що за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки вона була придбана сторонами під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю та їх частки визнаються рівними.
Відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки 1/2 частина спірної квартири належить позивачці, як частка у спільному майні, нажитому подружжям за час шлюбу, а тому повинна бути виключена з акту опису та арешту майна від 22.03.2012 року.
Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як частку майна нажитого подружжям за час шлюбу. Виключити з акту опису та арешту майна від 22.03.2012 року 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.
Представник відповідача Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням проводити судовий розгляд позову без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представники третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги визнали частково, погодились, що квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя, не заперечували проти її розподілу. В частині виключення Ѕ частини із акту опису та арешту - заперечували, пояснили, що вказана спірна квартира є предметом договору застави від 26.02.1997 року, укладеного між ОСОБА_2 та представником Черкаської філії КБ «Приватбанк». Крім того, при укладанні вказаного договору від позивачки отримано нотаріально посвідчену письмову заяву - згоду на дачу під заставу квартири АДРЕСА_1.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 20.02.1997 року відповідач ОСОБА_2 набув право власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Досліджуючи предмет та підстави позовних вимог судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу, виданим міським відділом РАЦС, 05.11.1983 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (актовий запис 2633). Після укладання шлюбу присвоєно чоловікові та дружині прізвище ОСОБА_2.
На час розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Таким чином, вказана спірна квартира відповідачем набута у власність в 1997 році, а тому спірні відносини регулюються нормами КпШС України, а також Цивільним кодексом Української РСР (1964 року).
Так, диспозицією статті 22 КпШС України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
За таких обставин суд приходить до висновку, що нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_8, - придбана у шлюбний період, а тому є підставним визнати вказане нерухоме майно об'єктом права спільної сумісної власності, який підлягає розподілу.
Згідно статті 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Положення ст. 112 Цивільного кодексу Української РСР розрізняли спільну власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
На думку суду, положення договору застави нерухомості №ДЗ-13п/97 від 2.02.1997 року (п.7) про те, що застоводавець не має право розпоряджатися квартирою без письмової згоди заставодержателя, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
За такими правовими підставами, суд вважає, що право власності між сторонами на спірну квартиру, має бути визнано в рівних частинах по 1/2.
Також встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №13п/97 від 26.03.1997 року ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 20000 грн. на споживчі цілі.
Згідно статті 23 КпШС майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Під час укладання договору застави №ДЗ-13п/97 від 26.02.1997 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, отримана письмова нотаріально посвідчена згода дружини - позивача ОСОБА_1
Вказане дає можливість зробити висновки, що дружина підписувала вказану заяву, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, а її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, тобто остання розуміла значимість надання такого дозволу та можливі наслідки, які можуть виникнути із застаним нерухомим майном у разі невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.
Надання згоди ОСОБА_1 на дачу під заставу квартири підтверджує той факт, що отримані кошти використовувались в інтересах сім'ї на її потреби.
Згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.07.2003 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» відсотки за користуванням кредиту в сумі 53126,54 грн. та судовий збір.
22.03.2012 року державним виконавцем Придніпровського ВДВС Черкаського міського управління юстиції Савісько В.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-57, виданого 29.09.03 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Приватбанк» боргу в сумі 53126,54 грн. складено акт опису і арешту майна, відповідно до якого описано і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Дії державних виконавців Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції при здійсненні виконавчих дій по виконанню виконавчого листа №2-57 були оскаржені представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4, за результатами розгляду ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.06.2012 року в задоволенні скарги відмовлено.
Згідно ст. 73 СК за зобов'язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержано з договором, використовується на її потреби.
Представником позивача не доведено, що кошти, які отримані ОСОБА_2 згідно кредитного договору були використані на власні потреби.
Таким чином, суд вважає, що при укладанні кредитного договору №13-п/97 від 26.02.1997 року та договору застави нерухомості №ДЗ-13п/97 від 26.02.1997 року ОСОБА_2 діяв за згодою дружини ОСОБА_1, що встановлює для останньої рівні боргові зобов'язання, у даному випадку перед Банком.
Встановлені обставини не дають підстав для виключення з акту опису та арешту майна від 22.03.2012 року 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.
Керуючись ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. 112 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 73 СК України, ст. ст. 1, 3, 8,10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити частково.
Виділити у часткову власність та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Виділити у часткову власність та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
У позовних вимогах ОСОБА_1 про виключення з акту опису та арешту майна від 22.03.2012 року та звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_1, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий О.М. Степаненко