Справа № 1907/1817/2012Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 22-ц/789/7/13 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія - 46
25 січня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бершадської Г.В.
суддів - Міщія О. Я., Ткача З. Є.,
при секретарі - Нищий О.Т.
з участю - апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду від 10 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей ,
У вересні 2012 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з нею у с. Яструбово Козівського району.
Позивач зазначила, що з 11 листопада 2004 р. вона перебувала в шлюбі з відповідачем, від якого мають двоє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. На протязі літніх канікул 2012 року діти проживали з нею у с.Яструбово. Вважає, що 27 лютого 2012 року комісія з питань захисту прав дитини невірно визначила місце проживання її дітей з батьком. Посилаючись на відсутність у відповідача власного житла та доходів, а також на його моральні якості вважає, що останній не може повноцінно виховувати їхніх дітей.
Рішенням Зборівського районного суду від 10 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог посилаючись на те, що суд розглянув справу у відсутності висновку органу опіки і піклування та акту обстеження матеріально-побутових умов проживання. Вважає, що рішення ґрунтується на поясненнях представників органів опіки і піклування Козівської та Зборівської РДА, однак жодних доказів того, що вона належним чином не виконує своїх материнських обов'язків та того, що діти не можуть проживати разом із нею судом не наведено. Вказала, що в даний час вона здійснює догляд за дочкою, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає з батьком, а мати перебуває за кордоном і допомагає їй матеріально. Сім'я проживає у власному будинку з нормальними умовами проживання.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що вона проживає з батьком та співмешканцем, з яким у них є спільна дитина -дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Здійснюючи догляд за дочкою, вона має достатньо часу і для виховання старших дітей. Діти літом 2012 року на канікулах були в неї і не хотіли їхати до відповідача. Вважає, що вона має переваги перед батьком на виховання дітей і у неї наявні належні матеріально -побутові умови для проживання дітей з нею. В її селі є школа, а садочок знаходиться в сусідньому селі.
ОСОБА_3, апеляційної скарги не визнав та пояснив, що через погану поведінку позивачки він переїхав проживати додому в с. Загір'я і вони розлучились. З того часу неодноразово телефонували до нього з приводу невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків та повідомили, що якщо він не візьме дітей, то передадуть їх в інтернат. З червня 2010 року діти постійно проживають з ним. Позивачка вперше взяла дітей літом 2012 року на канікули, більше дітей вона не навідувала. Вперше питання про дітей позивач порушила після народження нею третьої дитини, коли стало питання розміру виплати одноразової допомоги на третю дитину.
Заслухавши пояснення учасників процесу, та дослідивши матеріали справи і висновок органу опіки і піклування, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 11 листопада 2004 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають двоє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сім'я проживала в с. Яструбово Козівського району по місцю проживання батьків ОСОБА_1
Весною 2010 р. ОСОБА_3 переїхав проживати до своєї матері в с. Загір'я Зборівського району.
16 червня 2010 року внаслідок поведінки ОСОБА_1 (як зазначено в акті обстеження матеріально -побутових умов проживання: зловживання алкогольними напоями та часте залишення дітей без нагляду, за що остання притягувалась до адміністративної відповідальності) малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 органом опіки та піклування передано на виховання батькові. З того часу діти постійно проживали з відповідачем - ОСОБА_3 в с. Загір'я Зборівського району.
Малолітній ОСОБА_5 навчається в другому класі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с Загір'я і ОСОБА_3 є членом батьківського комітету та тільки він цікавиться навчанням і поведінкою дитини. ОСОБА_6 з серпня 2010 року відвідує дитячий садок "Любисток" с. Загір'я.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з інтересів дітей, з того що зміна місця проживання негативно вплине на інтереси та життя дітей.
Колегія погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 160, 161 цього Кодексу місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що з червня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають з батьком в с. Загір'я Зборівського району і ОСОБА_3 належним чином виконує свій батьківський обов'язок по вихованню дітей. Згідно довідки характеристики Загір'янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 навчається у другому класі, батько постійно цікавиться його навчанням та поведінкою, є членом батьківського комітету і переведення його в інший навчальний заклад в період навчального року є недоцільним, ОСОБА_6 з серпня 2010 року відвідує дитячий садочок с. Загіря (в березні 2013 року їй виповниться 6 років і з вересня розпочне навчання в школі).
Наведене свідчить про те, що малолітні діти звикли за тривалий час до обстановки, друзів, близьких та звичного способу життя.
ОСОБА_1 проживає з співмешканцем, з яким у них спільна дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3, та батьком -інвалідом І групи (лежачим).
За період проживання дітей з батьком позивачка вперше взяла їх по місцю свого проживання на літні канікули 2012 року.
З матеріалів справи вбачаться, що після скасування рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 2 лютого 2012 року рішення Козівського районного суду від 4 січня 2011 року про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, розпорядженням голови Зборівської районної державної адміністрації від 6 березня 2012 року, з врахуванням інтересів дітей, знову було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком. Тоді між сторонами виникло питання щодо дітей і рішенням комісії з питань захисту прав дитини Зборівської РДА від 12 квітня 2012 року ОСОБА_3 було попереджено про недопустимість вчинення перешкод ОСОБА_1 у спілкуанні з дітьми та рекомендовано матері звернутись до органу опіки та піклування із заявою про встановлення способу участі у вихованні малолітніх дітей.
Розпорядженням голови Козівської РДА від 13 липня 2012 року №325 встановлено час зустрічей для спілкування та виховання сина ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_6: у п'ятницю (в другій половині дня), суботу, неділю та на час літніх канікул з правом брати дітей за місцем свого проживання в с.Яструбово Козівського району.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що з квітня 2012 року, окрім того, що брала дітей на літні канікули, жодного разу до кінця року не відвідувала дітей, не спілкувалась з ними, не цікавилась їхнім здоров'ям, навчанням і поведінкою у закладах, які вони відвідують, а тому голослівними є твердження позивачки про створення ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні з дітьми з цього часу.
Не цікавилась вона життям дітей і напротязі 2010-2011 року . Пояснення ОСОБА_1 про те, що вона не навідувала дітей, тому що боялась відповідача не заслуговують уваги суду, оскільки остання могла зустрічатись з дітьми в школі та садочку, цікавитись там їхнім розвитком та здоров'ям, однак спроб цього вона не робила напротязі всього часу проживання дітей з батьком, що підтвердила в суді апеляційної інстанції. Свою тимчасову відсутність в 2010-2011 роках по містю постійного проживання остання пояснила тим, що періодично проживала у співмешканця. Наведене свідчить про ставлення ОСОБА_1 до виконання батьківського обов'язку по вихованню дітей.
Оскільки справа була розглянута за відсутності висновку органу опіки та піклування, по даному спору апеляційним судом було запропоновано надати відповідний висновок. Згідно висновку органу опіки і піклування, затвердженого розпорядженням голови Зборівської РДА від 22 січня 2013 року, місце проживання дітей сторін визначено з ОСОБА_3 На засіданні були присутні і ОСОБА_1 та її адвокат, а тому колегія суддів вважає, що їхні доводи були враховані при прийнятті рішення комісією.
Доводи представника апелянта, про те, що акт обстеження матеріально-побутових умов проживання за 21 грудня 2012 р. не завірений печаткою і не повинен враховуватися комісією при прийнятті рішення, колегія не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 не заперечує факту обстеження умов проживання у будинку в той день, а слова "що вона була поганою матір'ю" записані з її слів, що також остання підтвердила в суді апеляційної інстанції, пояснюючи причину передачі дітей на виховання ОСОБА_3
З довідки характеристики Загір'янської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів, яка була надана органу опіки і піклування для прийняття висновку (від 17.01.2013) вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявив бажання проживати з батьком, а не з матір'ю і зміна місця проживання може негативно вплинути на його психоемоційний стан, а зміна місця навчання в період навчального року є недоцільною.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, (ратифікованою постановою Верховної Ради України №784-XII від 27 грудня 1991 р.) у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інстанціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім цього, відповідно до положень принципу №7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дітей, слід насамперед виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Встановивши, що малолітні діти з червня 2010 року проживають з відповідачем (який належним чином виконує батьківський обов'язок по вихованню дітей), звикли до обстановки, друзів та близьких, а також враховуючи прихильність сина ОСОБА_5 до батька, суд вірно виходив з інтересів дітей та відмовив ОСОБА_1 у визначенні місця проживання дітей з нею.
Доводи апелянта про те, що судом не враховано наявність належних у неї умов проживання для дітей та відсутність у відповідача самостійних доходів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в сторін нормальні умови проживання і вони проживають за рахунок соціальних виплат, які виплачуються їм управлінням соціального захисту населення.
Колегія суддів вважає, що можливість матері забезпечити належні матеріально-побутові умови для проживання дітей не може бути достатньою обставиною для визначення їх місця проживання з нею.
Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218,303,304, 307,308,316 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зборівського районного суду від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис:
Судді -два підписи:
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Бершадська Г.В.