30 листопада 2006 р.
№ 7/251(40/57-05)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.І.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс»
на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року
у справі № 7/251
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс»
до
товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Найс»
про
стягнення 24 834 грн. та зобов'язання повернути майно
та зустрічним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Найс»
до
товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс»
про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за участю представників сторін:
від позивача -Столяров М.М.
відповідача -Бублейник В.А.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2005 року (суддя Л.Коваль) первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 21 176,46 грн. заборгованості по орендній платі та зобов'язано повернути нежитлове приміщення площею 530,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., смт. Коломак, вул. Кірова, 2. В іншій частині первісного позову та в зустрічному позові відмовлено через недоведеність.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року (судді А.Логвиненко, О.Чус, П.Павловський) змінена резолютивна частина рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2005 року, яку викладено в наступній редакції: в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс», не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2005 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Цивільні права і обов'язки виникли між сторонами на підставі договору оренди від 31 липня 2003 року, відповідно до якого відповідач за актом приймання-передачі від 31.07.2003 року отримав від позивача у платне строкове користування нежитлове приміщення площею 530,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., смт. Коломак, вул. Кірова, 2, зі строком дії на 10 років з орендною платою 3 500 грн. на місяць.
В подальшому сторонами укладалась додаткова угода від 31.08.2003 року до договору від 31.07.2003 року про зменшення розміру орендної плати до 100 грн. на місяць, та договір оренди цього ж приміщення від 18 жовтня 2003 року зі строком дії на 5 років з орендною платою 3 500 грн. на місяць, що за правовою природою є новацією (стаття 220 Цивільного кодексу Української РСР) у вигляді заміни зобов'язання за договором від 31.07.2003 року іншим між тими ж особами по відношенню до того ж нежитлового приміщення площею 530,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., смт. Коломак, вул. Кірова, 2.
За цих обставин, орендні платежі повинні були сплачуватись наступним чином: з 31.07.2003 року по 31.08.2003 року -3 500 грн. на місяць, з 31.08.2003 року по 18.10.2003 року -по 100 грн. на місяць, з 18.10.2003 року -по 3 500 грн. на місяць.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі висновків експертизи судом було встановлено факт сплати товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Найс» 76 195,12 грн. орендних платежів за період з серпня 2003 року по серпень 2005 року, та факт здійснення останнім авансових платежів в сумі 15 637,52 грн., що стало підставою для відмови в позові про стягнення 24 834 грн.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову про повернення нежитлового приміщення площею 530,9 кв.м. апеляційна інстанція виходила з того, що оскільки таке повернення є наслідком розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів, існування яких спростовано експертизою, то у позивача були відсутні підстави для відмови від договору оренди від 18.10.2003 року і одностороннього його розірвання.
Також колегія суддів вважає правомірним висновок апеляційного суду щодо відмови за недоведеністю в зустрічному позові про стягнення 10 000 грн. моральної шкоди, 1 470,31 грн. витрат пов'язаних з відрядженням працівників до суду та 180 000 грн. збитків у вигляді недоотриманих прибутків, оскільки ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Найс» за правилами статті 33 ГПК України не довело причинного зв'язку між фактом звернення ТОВ “Енергосервіс» до суду і припиненням господарських відносин ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Найс» з його контрагентами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 7/251 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс» - без задоволення.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
Б.Грек
Суддя
Л.Стратієнко