ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
06.02.13 Справа № 9/5014/3258/2012.
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інтерком", м. Алчевськ
2. ДП "Донецька залізниця", м. Донецьк
про стягнення 7582 грн. 08 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - Макогон А.О., довіреність№ 01-026-2861 від 28.12.2012,
від 1-го відповідача - Солодовнікова Ю.В., дов. № 15/12 від 18.12.12,
від 2-го відповідача - Федорова О.А., дов. № Н-01/70 від 16.01.13
суть спору: позивач, ПАТ "АМК", звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 7582,08 грн., спричинених внаслідок не отриманого вугілля за договором поставки № 015/1473 від 07.12.11.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений між ним та 1-м відповідачем договір поставки № 015/1473 від 07.12.11, згідно з яким 1-й відповідач (постачальник) зобов'язався поставити позивачу (покупець) вугільну продукцію в кількості та за ціною, вказаними в додатках, специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а останній - прийняти та оплатити продукцію згідно з умовами договору.
На адресу позивача 25 грудня 2011 року надійшов вагон № 67904607 з вугіллям антрацит, в якому були виявлені сліди незбереження вугільної продукції.
Комісійною перевіркою встановлено, що вугілля надійшло менше, ніж за документами на 8600 кг.
Встановлена достача підтверджується комерційним актом станції Комунарськ БА від 25.12.11.
Таким чином, нестача вугілля складає 7,18 тони на суму 7582,08 грн.
Позивач звернувся до 1-го відповідача з претензією від 13.02.12, яка була останнім відхилена з посиланням на те, що залізниця має надавати під навантаження технічно справні вагони та нести відповідальність за збереження вантажу до моменту видачі його вантажоотримувачу.
1-й відповідач, ТОВ "ЕК "Інтерком", з позовом не погодився, оскільки вважає, що не винен у спричиненні збитків, про що виклав у відзиві на позовну заяву.
При цьому 1-й відповідач посилався на встановлену Статутом залізниць України відповідальність перевізника за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до видачі одержувачу.
2-й відповідач, ДП "Донецька залізниця", відзивом на позовну заяву за № 406/10-42 з позовом не погодився з наступних підстав.
Згідно з вимогами п.п. 4 - 6 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, затв. наказом Мінтрансу України від 20.08.01 № 542 (далі - Правила 542) перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися у справності вагону та його конструктивних елементів, нанести маркування тощо.
Залізниця вважає, що позивачем не надано доказів додержання ним вимог Правил 542, тому позивач правомірно звернувся з вимогою до 1-го відповідача.
Разом з тим, звертаючись з цим позовом до суду, позивач пропустив строк позовної давності.
Оцінивши обставини справи у їх сукупності, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинило неналежне виконання відповідачами своїх обов'язків щодо поставки вугілля збитки у заявленій сумі.
Судом встановлено, що між позивачем та 1-м відповідачем, ТОВ "ЕК "Інтерком", був укладений договір поставки № 015/1473 від 07.12.11 (а.с. 8 - 11), згідно з яким 1-й відповідач (постачальник) зобов'язався поставити позивачу (покупець) вугільну продукцію в кількості та за ціною, вказаними в додатках, специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а останній - прийняти та оплатити продукцію згідно з умовами договору.
Згідно зі специфікацією № 1 (а.с. 12) на адресу позивача 25 грудня 2011 року за досилочною залізничною накладною № 52305505 до основної накладної № 52147568 (а.с. 14, 16) надійшов вагон № 67904607 з вугіллям антрацит.
При прибутті вагону на станцію Комунарськ були виявлені сліди незбереження вугільної продукції та встановлено, що вагон знаходиться у технічно справному стані.
Навантаження у вагоні нижче бортів на 400 мм, рівномірне, не марковане. Над 3, 4 та 5 люками воронка 1000 х 1500 х 4500 мм. Витікання вантажу немає.
Комісійною перевіркою встановлено, що за документами значиться тара 22000 кг., нетто - 71000 кг. Фактично брутто - 84400 кг., тара з бруса 22000 кг., нетто - 62400 кг., тобто менше, ніж за документами на 8600 кг.
Встановлена недостача підтверджується комерційним актом станції Комунарськ БА № 785280/97 від 25.12.11 (а.с. 17).
Вартість недостачі вугілля складає 7,18 тони на суму 7582,08 грн.
За правилом ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Суд погоджується з доводами Залізниці щодо відсутності її вини у спричиненні збитків позивачу, зважаючи на те, що комерційним актом було зафіксовано над 3, 4 та 5 люками воронку 1000 х 1500 х 4500 мм., що свідчить про витікання вугілля під час транспортування, незважаючи на відсутність витікання під час складення акту.
Щодо 1-го відповідача, ТОВ "ЕК "Інтерком", то він як відправник вантажу мав за вимогами Правил 542 пересвідчитися у справності конструктивних елементів вагону, нанести маркування, чого не зробив, та у спростування чого не надав відповідних доказів.
Згідно з п. 3.9 Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.08 № 04-5/225 у випадку, коли під завантаження подано несправний у технічному стані вагон, відправник повинен відмовитися від його використання, в іншому випадку відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника.
Крім того, за умовою п. 3.1 договору постачальник взяв на себе відповідальність за збереження товару на шляху проходження до місця його приймання покупцем від залізниці.
Таким чином, позивач правомірно звернувся з вимогою до 1-го відповідача.
У судовому засіданні 06.02.13 1-й відповідач звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин спеціальної позовної давності в 1 рік згідно зі ст. 258 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність у зв'язку з перевезенням вантажу застосовується з урахуванням ст. 925 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах, які виникають з перевезення вантажів залізничним транспортом, регулюються ст. 315 ГК України.
За правилом ч. 1 ст. 315 пред'явленню позову, що випливає з договору перевезення вантажу, має передувати пред'явлення претензії.
Частиною 4 ст. 315 ГК України встановлено, що якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у ч. 3 цієї статті (протягом 3-х місяців), заявник має право звернутися до суду протягом 6 місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Нормою ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з частиною 4 ст. 909, частиною 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відтак, норма ст. 315 ГК України є спеціальною нормою, яка регулює питання перебігу позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості, нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.04.12, яка прийнята з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права, копія якої надана стороною в матеріали справи.
Згідно з імперативною нормою ст. 111-28 рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим… для всіх судів України.
Позивач звернувся з претензіями до відповідачів від 13 лютого 2012 року, претензії не було задоволено, при цьому відповіддю від 16.03.12 Залізниця відмовила у задоволенні претензії.
З цим позовом позивач звернувся до суду 17 грудня 2012 року, тобто поза межами 6-ти місячного строку позовної давності.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач звернувся із заявою про застосування строку позовної давності, про що виклав письмово.
За правилом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, виходячи з обставин справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення збитків в розмірі 7582,08 грн., спричинених внаслідок не отриманого вугілля за договором поставки відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено і підписано 07.02.13.
Суддя А.Г. Ворожцов