Кіровоградської області
"04" грудня 2006 р.
Справа № 16/316
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянувши справу № 16/316
за позовом: прокурора Новоукраїнського району в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради м. Новоукраїнка Кіровоградської області
до відповідача: приватного підприємства "Явір", м. Новоукраїнка Кіровоградської області
про визнання недійсним договору № 17 від 01.02.2006 р.,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Ситник Г.М., посвідчення № 444;
від позивача - участі не брав;
від відповідача - Кравченко І.В., директор.
Прокурором Новоукраїнського району в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради подано позов про визнання недійсним договору № 17 від 01.02.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач подав 15.11.06 року до господарського суду Кіровоградської області заяву (а.с. 15), згідно якої на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України він відмовляється від позову та повідомляє господарський суд, що між сторонами 10.11.2006 р. підписана угода про відмову від спірного правочину, а саме від договору № 17 від 01.02.2006 року, який є предметом позовних вимог.
Відмову позивача від позову господарський суд не приймає та розглядає спір по суті, оскільки прокурором не надано до суду відповідної заяви про відмову від позову. Крім того, прокурор, який брав участь в судовому засіданні 04.12.2006 р. відмову від позову позивача не підтримав, наполягає на задоволені позовних вимог.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить підпис уповноваженого представника позивача Дмитрух Н.О. на повідомленні про наступне судове засідання у справі № 16/316 (а.с. 23).
Відповідач 04.12.2006 р. в судове засідання не з"явився, про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням органу поштового зв"язку № 913879 про отримання відповідачем 18.11.20006 р. відповідного поштового відправлення (а.с.24).
В наданих суду письмових поясненнях відповідач зазначив, що будівля, яка знаходиться в м. Новоукраїнка по вул. Шевченка, 160 продана, тому приватне підприємство "Явір" та Новоукраїнська міська рада підписала мирову угоду по даному питанню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, господарський суд , -
Між Новоукраїнською міською радою та приватним підприємством "Явір" 01.02.2006 року укладено договір № 17 (далі-Договір).
Відповідно до змісту розділу 1 Договору предметом вказано наступне: до укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень сторони встановлюється тимчасовий порядок розрахунку за користування земельною ділянкою загальною площею 0,12 га, що розташована по вул. Шевченко, 160; плата вноситься землекористувачем у вигляді грошового внеску, що становить 208,16 грн. в рік, з обов"язковим врахуванням коєфіцієнту індексації грошової оцінки земель.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянкув оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної діялнки в оренду провадяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридиччними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кібінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Зі змісту ст. 125 Земельного кодексу України вбачається, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержавння документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації зобороняється.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 116, 126 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельної ділянки у власність або надання їх у користування. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю» використання землі в Україні є платним.
Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права і обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість їх настання у майбутньому припиняється.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами договір оренди земельної ділянки не укладено. А спірний договір від 01.02.2006 р. не є договором оренди землі, оскільки не містить обов'язкових істотних умов, які властиві договору оренди землі.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи те, що повернення сторонами отриманого за договором є неможливим, даний Договір необхідно визнати недійсним, як такий, що укладений в супереч актам цивільного законодавства, наведеним вище, на майбутнє.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дії позивача, державне мито та витрати по оплаті вартості послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на позивача та не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України “Про оренду землі», ст. 116, 126 Земельного Кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір № 17 від 01.02.2006 р., укладений між Новоукраїнською міською радою м. Новоукраїнка та приватним підприємством "Явір" м. Новоукраїнка на майбутнє.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.
Суддя
Л. С. Коротченко