23.01.2013 103/3781/12
23 січня 2013 р. м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді Нікіщенко М.І.
при секретарях Лагута С.В.,
розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства „Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради АРК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання та обслуговуванню внутрибудинкових мереж теплопостачання,
БКУП "Міськтепломережа" БМР АРК звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію в сумі 3469,48 грн. і за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання в сумі 299,15 грн., та судових витрат в сумі 214,60 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1, не оплачує теплову енергію, через що утворилася заборгованість на вказану суму.
23.01.2013 року в судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за теплову енергію 3336,11 грн., за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання в сумі 290,37 грн., та судові витрати в сумі 214,60 грн.
У судовому засіданні відповідач заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що опалення в її квартирі не має, оскільки вона відрізалася від центральної системи ще у 2004 року, з тих пір не користується послугами позивача. Крім того, просила застосувати строк позовної давності та врахувати її похилій вік, находження на утримані сина - інваліда 2 групи, наявність у неї статусу "дитина війни", що на дає пільги зі сплати комунальних послуг.
Судом встановлено, що відповідач є наймачем квартири АДРЕСА_1 і проживає в ній. Договір на постачання теплоенергії між сторонами не укладався. Відповідач є користувачем послуг теплопостачання і обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання, оскільки його квартира підключена до системи централізованого опалення. Згідно з особовим рахунком, відкритим на ім'я відповідача, відповідач не в повному обсязі і нерегулярно сплачував за отриману теплову енергію. Тому за період з 2006 року по 01.07.2012 року за відповідачем склалася заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 3336,11 грн. і за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання в сумі 290,37 грн.
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися та існують правовідносини на постачання теплової енергії, які регулюються нормами цивільного та житлового законодавства України.
У відповідності зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доведення та подання доказів, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Статтями 20 та 21 вказаного закону визначені обов'язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.
Пунктами 18-21 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 встановлено, що плата за вказані послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Обов'язок споживача вносити плату за комунальні послуги у встановленому порядку також визначений положеннями статей 68 і 162 Житлового кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами своєчасно, тобто щомісяця.
Спірні правовідносини регулюються положеннями глави 88 ЦК України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Так, приписами ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Також норми 1214 ЦК України зазначають, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
У ході судового розгляду справи відповідач визнала факт користування послугами позивача до часу самостійного відключення відповідачем теплопостачання від централізованої мережі.
Крім того, судом не приймаються до уваги вимоги відповідача, щодо безпідставності нарахування суми за послуги по опаленню після відключення відповідачем від централізованої мережі, виходячи з наступного.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (далі -Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі -виконавець), і фізичною особою (далі -споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі -послуги).
Вимогами таких Правил встановлено, що споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (пункт 24).
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25).
На виконання пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. №4 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі -Порядок), який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.
Вимогами такого Порядку встановлено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (пункт 1.2).
Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1).
Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові (пункт 2.2).
Отже, наявні в справі докази достовірно підтверджують факт самовільного відключення відповідачем своєї квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Як вже зазначалось, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено.
Крім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 28.11.2007 року № 1320/14587 були затверджені зміни до вказаного вище Порядку, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення й гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише у будинку в цілому.
На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що самовільне відключення від централізованого теплопостачання, здійснене ОСОБА_1, не є підставою вважати, що діями позивача по нарахуванню оплати та теплопостачання та не закриття особового рахунку, порушені її права, та не дають підстав вважати, що вказані дії відповідача є неправомірними.
Таким чином, дії відповідача щодо самовільного відключення своєї квартири від мереж централізованого опалення не ґрунтуються на вимогах закону, внаслідок чого вона не звільняється від обов'язку сплачувати послуги теплопостачання.
Оскільки свої обов'язки відповідач не виконувала, то за станом на 01.07.2012 року утворилася заборгованість за теплопостачання в сумі 3336,11 грн. і за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання в сумі 290,37 грн.
Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з приписами ст. 257 ЦК загальна позовна давність встанолюється тривалістю у три роки. Також положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вимоги ст.267 ЦК України щодо застосування судом позовної давності, відповідну заяву відповідача у спорі ОСОБА_1, зроблену нею до винесення рішення у судовому засіданні 23.01.2013 р., суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 389,31 грн. (вимоги у розмірі 306,42 грн. за послуги теплопостачання та вимоги у розмірі 82,89 за послуги ВДС) за період з 01.01.2006 по 01.07.2009 задоволенню не підлягають. Доказів поважності пропуску строку позовної давності за вказаний період представником позивача суду не надані.
Крім того, суд враховує вимоги ч.6 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання. Приймаючі до уваги наявність у відповідача права користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на підставі довідки № 5622 від 25.05.2006 суд вважає за можливе знизити розмір заборгованості на суму пільги за період з липня 2010 по 01.07.2012 року на суму 597,42 грн, відмовивши у задоволенні позову у зазначеній частині.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 2639,75 грн, в інший частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі ст. ст. 67, 68 ЖК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ|розв'язав|:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства „Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради АРК заборгованість з оплати послуг теплопостачання та послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання в сумі 2639,75 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства „Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради АРК витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: