ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
29 січня 2013 року № 2а-10561/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Іваськевич С.В.
за участю:
представника позивача - Мазуренко О.М.
представника відповідача - Карпина Я.С.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватної фірми «Христина» до ДПІ в Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Встановив:
Приватна фірма «Христина» звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. №0004672302/0/23479 та №0004662302/0/23478.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що витрати на придбання запасних частин підтверджені належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, вказані запасні частини використані в господарській діяльності позивача, зокрема при наданні послуг з гарантійного обслуговування автомобілів, а тому позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість придбаних запчастин в періоді отримання доходу з надання послуг по гарантійному ремонту автомобілів, на який використано вказані запасні частини. Також, представник позивача зазначав, що приписи п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України щодо необхідності вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, не поширюються на нього, оскільки він виступає організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів "BMW" за рахунок імпортера цих автомобілів "АВТ Баварія" у відповідності до умов дилерського договору, за якими фінансове забезпечення витрат покупця-позивача компенсується імпортером "АВТ Баварія" і така компенсація відноситься позивачем до складу доходу за правилом першої події. Крім того, представник позивача зазначає, що позивачем не здійснювалася гарантійна заміна проданих ним товарів, що виключає підстави для висновку про наявність у нього обов'язку вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом. Зазначає про безпідставне визначення грошових зобов'язань з ПДВ, оскільки у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу та поверненням коштів гр. ОСОБА_3, ПФ «Христина» було виписано Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №1 від 06.10.2011 р. та №1 від 01.11.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 та подано Розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій за відповідні періоди, у зв'язку з чим правомірно зменшено суми грошових зобов'язань по ПДВ. Придбані маркетингові послуги у ФО СПД ОСОБА_5 безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства та спрямовані на отримання доходу. Підтвердженням цього є те, що за період надання послуг було підписано контракти на купівлю автомобілів, звідси економічний ефект від наданих послуг очевидний, а висновки податкового податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток є безпідставними.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що в порушення п.п.5.4.3 п.5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України ПФ «Христина» занижено задекларовані показники у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» за період з ІІ кварталу 2010 року по І квартал 2011 року в сумі 516429,40 грн., у зв'язку з тим, що списані на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «BMW» запчастини не були використані в господарській діяльності підприємства, а тому вартість таких запчастин не повинна приймати участі у розрахунку приросту балансової вартості запасів; п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством завищено розмір витрат за період з ІІ кварталу по IV квартал 2011 року на загальну суму 273723 грн., у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу витрат суми списаних зі складу запасних частин на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «BMW»; п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит за період з квітня 2010 року по червень 2012 року в сумі 213027 грн., у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не підтверджують факту використання списаних запасних частин у господарській діяльності позивача. Відповідач зазначає, що документом який підтверджує виконання гарантійних ремонтів ПФ «Христина» фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «BMW» є Акт виконаних робіт, підписаний «виконавцем» (ПФ «Христина») та «одержувачем послу» (ТзОВ АВТ «Баварія»), яке потім і відшкодовує вартість використаних запасних частин., а не фізична особа по автомобілю, по якому проведено гарантійну заміну запасних частин. Також даний документ є і документом, який підтверджує списання запасних частин зі складу ПФ «Христина». Тобто, на думку податкового органу, підприємство порушує вимоги Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін дорожніх транспортних засобів, а також Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування). Таким чином, надані до перевірки документи не підтверджують, що списані запчастини були використані у господарській діяльності підприємства.
Також, в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПФ «Христина» безпідставно віднесено до складу валових витрат в ІІ кварталі 2010 року вартість маркетингових досліджень за 2008-2009 роки на суму 108000 грн., оскільки актом попередньої планової перевірки позивача від 21.08.2010 р. №2049/23-2/20792629, яким охоплено період з 01.04.2008 р. по 31.03.2010 р., не встановлено заниження валових витрат. Отже, на думку податкового органу, внаслідок непідтвердження факту не включення до складу валових витрат витрати за 2008-2009 роки по маркетингових дослідженнях, ПФ «Христина» завищено скориговані валові витрати на суму 108000 грн.
Крім того, відповідач вказав на порушення ПФ «Христина» п.102.5 ст.102, п.192.1 ст.192, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у зв'язку з заниженням податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з жовтня по листопад 2011 року на суму 12159,28 грн. Як зазначив відповідач у запереченні на позов, підприємством проводилось коригування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сторону зменшення за рахунок повернення коштів після сплину 1095 днів з періоду, в якому було визначено податкові зобов'язання з ПДВ. В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було проведено планову перевірку Приватної фірми «Христина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 16.11.2012 р. №178/22-10/20792629.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. №0004672302/23479 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 324619,40 грн., в тому числі основний платіж - 276809,40 грн., штрафна (фінансова) санкція - 47810,00 грн. та від 30.11.2012 р. №0004662302/23478 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 274752,10 грн., в тому числі основний платіж - 225186,30 грн., штрафна (фінансова) санкція - 49565,80 грн.
Актом перевірки встановлено, що ПФ «Христина» занижено задекларовані доходи (рядок 1.2 Декларації «Приріст балансової вартості») за період з ІІ кварталу 2010 року по І квартал 2011 року в сумі 516429,4 грн.
Зокрема, податкова інспекція вказує на те, що ПФ «Христина» списує запасні частини на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки BMW, проте, в порушення п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств» не веде окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.
Таким чином, податкова інспекція приходить до висновку, що списані на проведення гарантійних ремонтів запчастини не були використані у господарській діяльності підприємства, а тому вартість таких запчастин не повинна приймати участі у розрахунку приросту балансової вартості запасів.
Також, актом перевірки встановлено, що в порушення п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, позивачем завищено витрати на загальну суму 548703,2 грн., у зв'язку з безпідставним віднесенням підприємством до складу витрат суми списаних зі складу запасних частин на проведення гарантійних ремонтів фізичним особам власникам чи користувачам автомобілів марки «ВМW».
Висновок про непідтвердження витрат первинними документами податкова інспекція робить у зв'язку з тим, що позивач в порушення п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, не веде окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Крім того, актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 213027 грн., у зв'язку з тим, що надані до перевірки документи не підтверджують факту використання списаних запасних частин у господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим податкова інспекція робить висновок про порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
З наданих позивачем Дилерських договорів від 01.01.2010 р. №1005, від 01.01.2011 р. №1105 та від 01.01.2012 р. №1205, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» (Імпортер) та Приватною фірмою «Христина» (Дилер), останньому делегуються повноваження торгового і сервісного представника інтересів BMW та Імпортера на території м. Львова і області, а саме: по організації комерційної діяльності Дилера по продажу нових автомобілів ВМW; по організації комерційної діяльності дилера по продажу оригінальних виробів ВМW; надання Дилером сервісних послуг, пов'язаних з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням клієнтів ВМW на визначеній території.
Додатками №3 до вищевказаних Дилерських договорів врегульовано порядок надання гарантій клієнтам BMW, умови задоволення гарантійних претензій та порядок надання Дилером послуг по проведенню гарантійних ремонтних робіт, а також відповідні взаємовідносини з Імпортером. Зокрема, пунктом 2 встановлено, що BMW бере на себе відповідальність по гарантійним зобов'язанням Імпортера, Імпортер несе відповідальність по гарантійним зобов'язанням Дилера, а Дилер несе відповідальність по гарантійним зобов'язанням по відношенню до клієнтів.
Імпортер забезпечує гарантію BMW згідно з технічними вимогами на свій вибір шляхом ремонту або заміни бракованих оригінальних виробів. Якщо Імпортер визнав гарантійну претензію і за умови, що усунення недоліків здійснюється Дилером з дотриманням технології BMW, то Імпортер несе витрати, пов'язані з усуненням цього недоліку, шляхом ремонту або заміни дефектного оригінального виробу, а також за пересилку оригінального виробу зі складу Імпортера на склад Дилера.
Імпортер відшкодовує Дилеру його витрати на здійснення гарантійного ремонту та ремонтних робіт при наданні преміальної гарантії окремо за: (1) виконану роботу, (2) оригінальні вироби BMW, що були замінені та (3) невід'ємні сторонні роботи у строк до 70 календарних днів з моменту отримання від Дилера рекламаційної претензії відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.
У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.
Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.
Зі змісту наведених положень Закону випливає, що витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або витрати на гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, включаються платником податку до складу валових витрат на підставі цієї норми виключно за умови, якщо такий платник є продавцем товарів, який взяв на себе зобов'язання здійснювати після продажу таких товарів їх гарантійне обслуговування за власний рахунок.
При чому, обов'язок вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом, виникає у платника податку - продавця товару за умови здійснення гарантійних замін товарів.
Таким чином, судом встановлено, що приписи п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюються на позивача у випадках, коли він виступає організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів "BMW" за рахунок імпортера цих автомобілів ТзОВ "АВТ Баварія" у відповідності до умов дилерського договору, за якими фінансове забезпечення витрат покупця-позивача компенсується імпортером і така компенсація відноситься позивачем до складу валового доходу за правилом пп. 4.1.1 цього ж Закону. Крім того, позивачем не здійснювалася гарантійна заміна проданих ним товарів, що виключає підстави для висновку про наявність у нього обов'язку вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.
Відтак, на позивача також не поширюються і вимоги Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), затвердженого наказом ДПА України від 27.06.1997 р. №203, оскільки позивач виступає лише організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів "BMW" за рахунок імпортера цих автомобілів ТзОВ "АВТ Баварія"
Витрати з проведення позивачем гарантійного обслуговування, зокрема витрати з купівлі запасних частин та їх встановлення на автомобілі з метою виконання гарантійного обслуговування та отримання компенсації від імпортера «АВТ Баварія» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема актами прийому-передачі робіт, виконаних по гарантії, податковими накладними, актами прийому автомобілів на сервіс та актами прийому автомобілів на сервіс, є витратами, пов'язаними з веденням позивачем господарської діяльності, а тому відносяться до складу валових витрат на підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.
Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.
Як уже зазначалося вище, як приписи п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і п.п.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України не поширюються на позивача у випадках, коли він виступає організатором гарантійного обслуговування проданих автомобілів "BMW" за рахунок імпортера цих автомобілів ТзОВ "АВТ Баварія" у відповідності до умов дилерського договору, за якими фінансове забезпечення витрат покупця-позивача компенсується імпортером ТзОВ "АВТ Баварія".
Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затверджено наказом Міністерства промислової політики України від 29.12.2004, № 721. Зокрема, вказаним Порядком передбачено оформлення наряд-замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків транспортних засобів. Проте, такий наряд-замовлення
Судом встановлено, що позивачем велася Книга обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), копія якої долучена позивачем до метеріалів справи. Також, при прийнятті автомобіля для проведення гарантійного обслуговування позивачем з покупцем оформлялись акти прийому автомобіля на гарантійний ремонт, в яких зазначалися споживчі властивості автомобіля, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні автомобіля, заводський номер, дату виготовлення, та встановлювалась наявність заявленого недоліку.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Витрати на придбання запасних частин підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами, актами прийому-передачі робіт, виконаних по гарантії, податковими накладними, актами прийому автомобілів на сервіс, є витратами, пов'язаними з веденням позивачем господарської діяльності, а тому позивачем правомірно включено до складу витрат вартість придбаних запчастин в періоді отримання доходу з надання послуг по гарантійному ремонту автомобілів, на який використано вказані запасні частини.
Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, жодного порушення податкового законодавства в даному випадку позивач не допускав, що й підтверджується ще й тим, що податкова інспекція враховує доходи позивача від надання послуг з гарантійного ремонту автомобілів.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, висновки податкової інспекції суперечать вимогам вищевказаних норм податкового законодавства, оскільки право платника податку на податковий кредит не ставиться у залежність від використання товарів (робіт, послуг), у зв'язку з придбанням яких виникає податковий кредит, у господарській діяльності підприємства.
Крім того, запасні частини використовувались підприємством у господарській діяльності, у зв'язку з наданням послуг з гарантійного обслуговування автомобілів, про що вже вказувалось вище, а тому висновки податкової інспекції про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними.
Щодо встановленого актом перевірки заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12159,28 грн., у зв'язку з поданням позивачем Розрахунку коригування сум податку на додану вартість податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, яким проведено коригування податкового зобов'язання по Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 від 06.10.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 на суму ПДВ 5833,33 грн., у зв'язку з поверненням попередньої оплати фізичній особі ОСОБА_3 та у зв'язку з поданням позивачем Розрахунку коригування сум податку на додану вартість податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року, яким проведено коригування податкового зобов'язання по Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.11.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 на суму ПДВ 6325,95 грн., у зв'язку з поверненням попередньої оплати фізичній особі ОСОБА_3, судом встановлено, що відповідно до договору від 30.09.2008 р. №08-30АХ продавець - ПФ «Христина» зобов'язується продати, а покупець - ОСОБА_3 прийняти та оплатити автомобіль марки ВМW Х5 Е70 4,8і 2008 року випуску в сумі 729556,80 грн.
02.10.2008 р. покупцем - ОСОБА_3 була проведена авансова оплата в касу підприємства в сумі 72955,68 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12159,28 грн.
ПФ «Христина» було виписано податкову накладну від 02.10.2008 р. №878 на суму 72955,68 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 12159,28 грн. та включено суму ПДВ до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за жовтень 2008 року.
Оскільки гр. ОСОБА_3 відмовився від придбання вищевказаного автомобіля, 01.09.2011 р. між сторонами договору було підписано додаткову угоду, на підставі якої позивачем 06.10.2011 р. було перераховано на картковий рахунок гр. ОСОБА_3 кошти в сумі 35000 грн. та 01.11.2011 р. - в сумі 37955,68 грн.
У зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу та поверненням коштів ОСОБА_3, ПФ «Христина» було виписано Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №1 від 06.10.2011 р. та №1 від 01.11.2011 р. до податкової накладної від 02.10.2008 р. №878 та подано Розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій за відповідні періоди.
Суд виходить з того, що згідно ст.102 Податкового кодексу України строк давності становить 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації. Оскільки, граничний строк подання декларації з ПДВ за жовтень 2008 року - 20.11.2008 р., позивач вправі був проводити будь-які коригування по вказані декларації до 20.11.2011 р., а тому не допустив порушень чинного податкового законодавства в даному випадку.
Також, судом встановлено, що між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_5 1 березня 2009 року та 1 квітня 2009 року було укладено договори №01/03-2009р., №01/04-2009р. про надання маркетингових послуг. На виконання умов даних договорів СПД-ФО ОСОБА_5 надав позивачу послуги по проведенню маркетингового дослідження ринку в пошуках покупців на автомобілі згідно актів виконаних робіт (послуг) від 31.03.2009 р. та від 30.04.2009 р. Розрахунки за вказані послуги здійснено 05.03.2009 р., 06.03.2009 р., 07.03.2009 р., 10.03.2009 р., 11.03.2009 р., 12.03.2009 р., 13.03.2009 р., 30.03.2009 р., 31.03.2009 р. та 09.04.2009 р., 10.04.2009 р., 11.04.2009 р., 13.04.2009 р. в готівковій формі згідно видаткових касових ордерів.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зі змісту укладених договорів та з врахуванням характеристик наданих маркетингових послуг вбачається безпосередній зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю. Понесені витрати свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №283/97-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Враховуючи факт отримання позивачем від СПД-ФО ОСОБА_5 усіх необхідних документів з обов'язковими реквізитами, суд вважає, що позивач мав право на формування валових витрат в загальній сумі 108000 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинах з СПД-ФО ОСОБА_5
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо та своєчасно.
Враховуючи викладене вище, зважаючи на докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про те, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду, а позов заявлений позивачем є підставним та підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС від 30.11.2012 року №0004672302/0/23479 та №0004662302/0/23478.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «Христина» 2146 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Брильовський Р.М.
Повний текст постанови виготовлений 04.02.2013 року.