"25" вересня 2012 р. справа № 2а-1273/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.Н.
розглянувши в судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, -
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська (далі - відповідач), в якому просив визнати дії відповідача щодо виплати пенсії в повному обсязі неправомірними; зобов'язати відповідача перерахувати та проводити виплату ОСОБА_1 основної державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та пенсії згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту».
Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 січня 2011 року зобов'язано відповідача здійснити перерахунок основної державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01 січня 2010 року по 04 січня 2011 року, додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.07.2009 року по 04 січня 2011 року, підвищення до пенсії як інваліду війни відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»з 19.07.2009 року по 04.01.2011 року.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно посвідчень, ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК, посвідченням. Інвалідність пов'язана з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розмір пенсії для інвалідів 2 групи щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою не міг бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким законом стосовно реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону життя, здоров'я і соціального захисту є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, виходячи, саме, з цього закону слід визначати розмір пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Застосування Управлінням Пенсійного фонду Постанов Кабінету Міністрів України при наявності спеціального закону є протиправним.
Відповідач помилково вважає неможливим застосування мінімального розміру пенсії, визначеного відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії, встановленого законом, не є приводом для відмови в реалізації позивачем конституційних гарантій права на отримання пенсії в розмірі, встановленому законом.
Виходячи з положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Також, суд зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно пенсія у складі державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відно до ч.4 ст.13 Закону України про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни ІІ групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому мінімальний розмір пенсії залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, отже, при нарахуванні позивачу пенсії відповідач повинен виходити, саме, з положень зазначених Законів, а не з положень постанов Кабінету Міністрів.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись , п.1 ч.1. ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 січня 2011 року -залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 січня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук