Провадження № 22ц/790/1342/13 Головуючий 1 інст. - Діденко С.А.
Справа № 2018/9055/2012 Доповідач - Кісь П.В.
Категорія: право власності
06 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: Кружиліної О.А.,
Макарова Г.О.,
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 і ОСОБА_3 задоволено частково.
Суд вирішив: визнати за ОСОБА_4 і ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом по 1/6 частині за кожним, на квартиру АДРЕСА_1 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судові витрати у сумі 322 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Цим же рішенням суд відмовив повністю у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від права на спадщину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.
При цьому апелянт вказує, що позивачами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не доведено факту порушення саме ним їх права на отримання правовстановлюючих документів на спірну квартиру при звернення до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. В той же час суд неповно з'ясував обставини щодо наявності підстав для усунення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 від права на спадкування, так як не вжив заходи по виконанню заявленого ним клопотання про допит свідків, обмежившись допитом лише свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а інших двох свідків, які з поважних причин не змогли з'явитись до суду, не допитав. Крім того, суд неправильно надав оцінку показам допитаних свідків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, яка проживала з відповідачем ОСОБА_2 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1
Вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 і ОСОБА_2 , яке вони набули 20.06.2008 року на підставі рішення відділу приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради. Заповіту спадкодавець не залишила.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом є чоловік спадкодавця - ОСОБА_2 (відповідач) і її діти від попереднього шлюбу - позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4
30.05.2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та просили визначити частку їх матері ОСОБА_7 в спільному з ОСОБА_2 майні - квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частини; визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом по 1/6 частині за кожним та грошові вклади, стягнути з відповідача на їх користь судові витрати і витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.
Від позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування на грошові вклади позивачі в подальшому відмовилися.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 23.12.2010 року померла їх мати -ОСОБА_7, після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 Вони разом з чоловіком матері - ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги. Інших спадкоємців за заповітом або за законом не існує. У визначений законом строк позивачі звернулися до 8 ХДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, але отримали відмову, оскільки не надали правовстановлюючих документів на спадкове майно, які відповідач утримує у себе, оскільки не визнає за ними права на спадщину після смерті матері.
ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про усунення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадкування, в якому посилався на те, що відповідачі - діти ОСОБА_7, під час хвороби матері ухилялися від надання допомоги, матеріальної і моральної підтримки, не відвідували її.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам можливість реалізації їх процесуальних прав і обов'язків щодо доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що сторони є спадкоємцями першої черги і, згідно ст. 1261 ЦК України, мають рівні права на спадкування.
Визначаючи об'єм спадкового майна, суд першої інстанції у відповідності з наданими доказами і вимогами ст. 70 СК України та ст. 1226 ЦК України, дійшов до висновку, що частки подружжя у спільному майні рівні, а тому 1/2 частина спірної квартири належить ОСОБА_2, як співвласнику у спільному майні подружжя, а інша 1/2 частина квартири підлягає розподілу у рівних частках між спадкоємцями першої черги, якими є чоловік спадкодавця - відповідач ОСОБА_2, що проживав на момент смерті разом з ОСОБА_7, та її діти від попереднього шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що звернулися до нотаріуса в порядку, передбаченому ст. 1269 ЦК України, з заявою про прийняття спадщини, але не змогли оформити у нотаріуса право на спадщину за відсутністю правовстановлюючого документу на спірну квартиру.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з цим рішенням, оскільки воно постановлено у відповідності з вимогами закону, яким регулюються спірні правовідносини, і на підставі тих доказів щодо обставин, на які посилалися сторони та які ними підтверджені відповідними доказами.
Доводи апелянта щодо недоведеності позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 факту невизнання ним їх права на спадщину та утримання ним правовстановлюючих документів на спірну квартиру, спростовуються його власними поясненнями в суді та фактом подання зустрічного позову про усунення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від права на спадкування з підстав ухилення від надання допомоги ОСОБА_7 під час її хвороби.
Разом з тим, суд першої інстанції перевірив доводи ОСОБА_2 за зустрічним позовом, допитав вказаних ним у клопотанні свідків, надав належну правову оцінку щодо доведеності позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на вимоги ст.ст. 10, 58, 59, 60, 63, 212 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення норм процесуального права, якими, на його думку, є закінчення судом першої інстанції з'ясування обставин справи без допиту інших двох свідків, зазначених у його клопотанні, що не з'явились до суду з поважних причин, оскільки судом його клопотання про допит свідків було задоволено і ті свідки, явку яких у судове засідання ОСОБА_2 та його представник забезпечили, допитав у передбаченому законом порядку, дав оцінку їх показам. При цьому суд допитав саме тих свідків - ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які проживають в одному будинку з ОСОБА_2 Клопотання представника ОСОБА_2 (а.с. 56) не містить обґрунтування, яке вказувало що покази двох інших свідків (ОСОБА_9 та ОСОБА_10.), які проживають у іншій частині міста Харкова, можуть мати більш важливіше і суттєве для справи доказове значення, ніж покази тих свідків, які є сусідами відповідача.
Крім того, тягар забезпечення надання суду доказів, до яких відносяться і покази свідків, з огляду на вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України, покладено на сторону, яка повинна довести переконливість своїх доводів.
Відповідачем ОСОБА_2 та його представником не доведено шляхом надання суду достатнього обсягу належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування сукупності обставин (знаходження спадкодавця у безпорадному стані, ухилення спадкоємців від надання допомоги спадкодавцю), за наявністю яких частина 5 ст. 1224 ЦК України передбачає усунення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від права на спадкування.
Суб'єктивна оцінка відповідачем ОСОБА_2 поведінки ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як прояву недостатньої їх уваги до своєї матері (спадкодавця ОСОБА_7, з огляду на недоброзичливі стосунки ОСОБА_2 з позивачами, не є достатньою підставою для усунення їх від права на спадкування.
Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апелянта не є суттєвими і не свідчать про наявність передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, який головні питання, поставлені позивачами (в тому числі і за зустрічним позовом) вирішив у відповідності з вимогами закону.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: