Переверзев М. М.
Номер провадження2/268/72/13
Кіровський районний суд міста Макіївки
Донецької області
Провадження №2/268/72/13 Справа 526/1379/12
23 січня 2013 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі:
головуючий суддя Перевєрзєв М.М.
при секретарі Покашовій В.Г.
за участю сторін:
представника позивача Пильгуна І.В.
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,
У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «БТА Банк», яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства «БТА Банк» (далі - Банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачами взятих на себе кредитних зобов'язань.
Під час розгляду справи в судових засіданнях представники ПАТ «БТА Банк» - головні юрисконсульти Пильгун М.В. та Рянська Н.В. підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалися на факти і обставини, викладені в позовній заяві, та зазначили, що 02 листопада 2007 року ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого на задоволення особистих потреб відповідачка одержала кредит у національній валюті у загальній сумі 25000 грн. під 27% річних на строк до 02 листопада 2008 року. Відповідачка зобов'язалась у строк та на умовах, визначених у кредитному договорі, частинами відповідно до графіку повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами. Належне виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань забезпечено неустойкою (штрафом, пенею) та особистою порукою ОСОБА_4 за договором поруки від 02 листопада 2007 року.
У зв'язку з виникнення заборгованості за кредитним договором унаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту та сплаті відсотків, листами від 12 лютого 2009 року та 23 квітня 2010 року Банк направив ОСОБА_3 і поручителю ОСОБА_4 вимоги про погашення в добровільному порядку наявної заборгованості, які особисто отримані відповідачками, але були проігноровані, у зв'язку з чим на 26 січня 2012 року загальна сума заборгованості за даним зобов'язанням становить 67504,51 грн., яка на дотепер ними не погашена.
Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідачів, якими суттєво порушуються законні права і інтереси кредитора, публічне акціонерне товариство «БТА Банк» просить суд стягнути солідарно з боржника ОСОБА_3 і поручителя ОСОБА_4 заборгованість за договором кредиту та нараховані штрафні санкції у вказаній сумі та відшкодувати понесені Банком судові витрати у розмірі 675,05 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги ПАТ «БТА Банк» визнала частково, пояснивши, що у 2007 році вона дійсно на прохання своєї знайомої ОСОБА_4 уклала з ВАТ «БТА Банк» договір кредиту на суму 25 тис. грн., який підписала власноруч, ознайомившись з його умовами. Отримані в банку грошові кошти вона повністю передала ОСОБА_4, яка по даному кредитному договору виступила її поручителем. У подальшому, з листа банку їй стало відомо, що ОСОБА_4 ще у червні 2008 року припинила виплату платежів за кредитним договором. Виплатити заборгованість вона не має можливості з об'єктивних причин: її визнано інвалідом 3 групи, у неї на утриманні неповнолітня дитина, на теперішній час скрутне матеріальне становище сім'ї. Щодо суми основного боргу у розмірі 11232,70 грн. вона не відмовляється, однак вважає, що вказана сума підлягає сплаті нею разом зі ОСОБА_4 Вимоги позивача щодо одночасної сплати штрафу і пені не відповідають положенням статті 61 Конституції України. Позивачка просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав застосовування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Відповідачка ОСОБА_4, яка у встановленому порядку повідомлена про дату і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилась, не повідомивши про причини неявки, тому відповідно до положень частини четвертої статті 169 ЦПК України суд вважає можливим вирішити справу за її відсутності на підставі наявних у ній даних і доказів.
Вислухавши пояснення сторін: представників позивача, відповідачку ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами частини 1 статті 1054 цього Кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
02 лютого 2007 року юридична особа - відкрите акціонерне товариства «БТА Банк» (Кредитор), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «БТА Банк», і громадянка України ОСОБА_3 (позичальник) уклали строковий кредитний договір №170/07-Д, за яким (розділ 1 «Предмет договору») Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні готівкові грошові кошти у сумі 25000 грн. на задоволення особистих потреб, з встановленням процентної ставки 27% річних. Позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит Банку до 02.11.2008 включно, частинами - у розмірах та у строки згідно з графіком повернення кредиту, зазначеного у додатку №1 до цього договору.
За правилами, встановленими додатком №1 до договору, позичальник ОСОБА_3 зобов'язана здійснити сплату процентів та погашення основної суми боргу не пізніше терміну та в розмірах, вказаних в таблиці: дата погашення - кожне 2 число місяця в період з грудня 2007 по листопад 2008; щомісячна сума ануїтет цих платежів - 2400,44 грн.
Положеннями пункту 7.1 розділу 7 «Повернення кредиту» договору встановлено, що позичальник зобов'язується повернути Банку кредит та сплатити проценти за користування ним в порядку та строки згідно з графіком повернення кредиту і сплати процентів. Зміна графіка на протязі дії цього договору не допускається, за виключенням випадку, наведеного в п. 6.6 цього договору (часткове чи повне дострокове погашення а) невиконання чи неналежного виконання хоча б одного з договорів забезпечення позичальником або хоча б однією фізичною особою, яка надала поруку, гарантією та/або заставу в забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором; б) наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит та/або нараховані за користування кредитом проценти, своєчасно не будуть повернуті (наприклад, у разі притягнення позичальника до відповідальності, наявності відомостей, що свідчать про заборгованість позичальника за кредитними договорами з іншими кредиторами, тощо); в) у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань, передбачених цим договором; г) якщо Банком буде виявлено недостовірність будь-якої з гарантій, наданих позичальником Банку згідно з пунктом 3.1 цього договору.
Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором між ВАТ «БТА» та громадянкою Вірменії ОСОБА_4 02 листопада 2007 року укладено договір поруки №170/07-Д (ДЦ).
Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за боржника за виконання свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, як визначено в статті 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За умовами даного договору поруки: пункти 1.1, 1.3 - 1.5 розділу 1 «Предмет договору», поручитель відповідає перед Банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих на момент укладення цього договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі за повернення основної суми кредиту, процентів основної суми кредиту, процентів за користування кредитом. Відшкодування можливих збитків, пені і інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за цим договором.
Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зазначені договори кредиту та поруки укладені в письмовій формі, підписані уповноваженою на це посадовою особою ВАТ «БТА Банк» та особисто ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.
Свої зобов'язання за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі, що підтверджено документально і не заперечується відповідачкою.
За таких обставин у відповідності до положень статті 629 ЦК України ці договори є обов'язковими до виконання сторонами.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У довідці-розрахунку ПАТ «БТА Банк» зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_3 за спірним кредитним договором станом на 26 січня 2012 року становить 67504,51 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 11232,70 грн.; строкова заборгованість за сплатою процентів - 210,61 грн.; прострочена заборгованість за сплатою процентів за користування кредитом - 10986,46 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 38007,40 грн.; три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 1727,90 грн., розрахунок інфляційних втрат - 5339,44 грн.
Разом з тим в пред'явленому до суду позові відсутня вимога щодо стягнення інфляційних виплат в сумі 5339,44 грн., у зв'язку з чим при підрахунку загального розміру заборгованості позивачем допущена арифметична помилка. Згідно підрахунку сума заборгованості за позовом фактично становить 62165,07 грн., яку суд визнає правильною і бере до уваги. Під час розгляду справи позовні вимоги Банку не змінювались.
Виходячи з встановленого в статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що позичальником ОСОБА_3 періодично здійснювались платежі згідно умов кредитного договору, остання оплата мала місце за період з 13.06.2008 по 02.07.2008, після чого відповідачка зовсім припинила сплачувати основний борг та проценти за кредитним договором.
Відповідачка у судовому засіданні, не оспорюючи вказаного позивачем розміру заборгованості по основному боргу та процентам, інших передбачених умовами договору видів штрафних санкцій, не погодилась із одночасним застосуванням банком видів неустойки: пені та штрафу, вважає, що такі дії позивача суперечать нормам Конституції України.
Виконання зобов'язання відповідно до частини 1 статті 546 та статті 549 ЦК України забезпечується, зокрема неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сплата встановленої договором або законом неустойки, як визначено в пункті 3 частини 1 статті 611 ЦК України, є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 9.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5 відсотка, але не менше подвійної облікової ставка НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.
Згідно довідки-розрахунку Банком ОСОБА_3 нарахована тільки пеня за прострочення погашення основного боргу та процентів за кредитом із наступного розрахунку: сума заборгованості за період з 26 січня 2011 року по 05 січня 2012 року, ставка пені в день (0,5%) та кількість прострочки - 38007,40 грн., тому твердження відповідачки в цій частині не відповідають встановленим фактичним обставинам по справі.
Відповідачкою не представлено суду будь-яких об'єктивних доказів, що вона вживала належних заходів для виконання в повному обсязі зобов'язання по даному правочину, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталися з її вини.
Тим самим, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доведено існування у публічного акціонерного товариства «БТА Банк» суб'єктивного цивільного права щодо стягнення заборгованості за спірним кредитним договором і факт порушення його умов відповідачками.
Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_3 надала суду письмові заяви від 20 серпня 2012 року (а.с.74) та 23 січня 2013 року про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, мотивуючи тим, що 12.02.2009 нею було отримано листа з Банку з вимогою про добровільну виплату суми боргу за договором кредиту, що свідчить про те, що позивачу з цього часу стало відомо про порушення його права. Більше попереджень від банку вона не отримувала. Разом з тим з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду вже після спливу загального трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим відповідачка просить суд з цих підстав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представники позивача із заявою відповідачки про застосування строку позовної давності не погодились, пояснивши, що строк звернення до суду з позовом про захист порушеного права Банком по даному кредитному договору, на їх думку, не пропущений, оскільки пунктом 10.2 передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання Банком та позичальником, скріплення печаткою Банку, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору. Крім того, у своєму запереченні на позовну заяву, надану суду 28 вересня 2012 року, ОСОБА_3 визнала боргові зобов'язання, що свідчить про переривання у даному випадку перебігу позовної давності.
Приписами статей 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 256 і 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 10.5 кредитного договору також передбачено, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність у три роки.
Позичальник у відповідності до пункту 1.3 договору зобов'язаний повернути кредит Банку до 02.11.2008 включно, частинами - у розмірах та у строки згідно з графіком повернення кредиту. Позов про стягнення заборгованості пред'явлено публічним акціонерним товариством «БТА Банк» до суду 21 лютого 2012 року (а.с.47).
Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч.1 ст. 252 ЦК).
Згідно частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Таким чином, приймаючи до уваги, що у кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений, право на звернення до ОСОБА_3 з позовом у публічного акціонерного товариства «БТА Банк» виникло з 03 листопада 2008 року, а отже при пред'явленні позову юридичною особою трирічний строк позовної давності пропущено.
За правилами статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як убачається зі змісту наведеної норми закону, позовна давність переривається пред'явленням позову, тому визнання відповідачкою в письмових запереченнях по суті позовних вимог, адресованих суду під час розгляду цивільної справи, про визнання основного боргового зобов'язання і звернення із заявою про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, не може розцінюватися як підстава переривання перебігу позовної давності у розумінні статті 264 ЦК України. Стороною позивача не надано суду будь-яких доказів вчинення відповідачкою ОСОБА_3 дій по визнанню заборгованості за кредитним договором за період з 09 листопада 2008 року по 21 лютого 2012 року.
Умова кредитного договору (п.10.2) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком не є встановленим строком припинення дії договору, оскільки суперечить положенням частини 1 статті 251 та частини 1 статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми статті 256 і 257 ЦК України, які передбачають позовну давність.
За таких обставин доводи представників позивача щодо наведених підстав переривання строку позовної давності судом визнаються неспроможними.
Представниками ПАТ «БТА Банк» не надано суду доказів, які засвідчують, що причина пропуску позовної давності має об'єктивний та незалежний від позивача характер та яка позбавила його можливості у передбачений законом строк звернутися до суду за захистом порушеного права.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, як визначено у частині 4 статті 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до позичальника ОСОБА_3 з позовом пропущено без поважної причини, тому з цих підстав відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, у тому числі за основним зобов'язанням, процентам, штрафними санкціями, за кредитним договором №170/07-Д від 02.11.2007.
За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 24 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснив, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати ( ч.2 ст.251 та ч. 2 ст. 252 ЦК).
За умовами договору поруки №170/07-Д (ДЦ) від 02.11.2007, яким забезпечено виконання ОСОБА_4 зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором №170/07-Д від 02 листопада 2007 року, поручитель відповідає перед Банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі перед Банком. Поручителю добре відомі усі умови кредитного договору, в тому числі: терміни і порядок повернення кредиту, терміни і порядок сплати процентів за користування кредитом згідно із встановленим графіком, термін повного погашення заборгованості за кредитом і процентами - 02.11.2008 р.
Згідно представленої позивачем довідки-розрахунку ОСОБА_3 припинила сплачувати платежі за основним зобов'язанням та проценти з 03 липня 2008 року.
Розділом 2 договору поруки №170/-Д(ДЦ) від 02.11.2007 визначено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання на користь Банка на 10 (десятий) календарний день з дня отримання поручителем вимоги Банка щодо виконання зобов'язань за цим договором. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на повідомленні про вручення поштового відправлення, або дата, зазначена на повідомленні, яке отримане поручителем особисто (п.2.1). Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання на корить Банка в термін, визначений в п. 2.1 цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості позичальника на рахунок/рахунки, вказані Банком (п.2.2).
Правом в односторонньому порядку розірвати цей договір і вимагати від позичальника та поручителя дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом і виконання всіх інших грошових зобов'язань позичальником за цим договором Банк не скористався.
Згідно пункту 6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою Банка та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього.
Зі спірного договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 6.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини 4 статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 02.11.2008 включно.
Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За таких обставин у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 03 листопада 2008 року, протягом наступних шести місяців.
Листом від 12 лютого 2009 року відкрите акціонерне товариство «БТА Банк» рекомендованою поштовою кореспонденцією за адресою, вказаною відповідачкою у договорі поруки, надіслало поручителю ОСОБА_4 письмову вимогу про виконання зобов'язання за позичальника, в якій вказано на необхідність протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги сплатити кредитну заборгованість у загальній сумі 22599,45 грн. Однак з матеріалів справи убачається, що зазначене поштове відправлення не вручене відповідачці ОСОБА_4 та повернуте поштовим відділенням Банку за закінченням терміну зберігання (а.с. 22, 24). Повторне повідомлення направлене Банком ОСОБА_4 за тою ж адресою 23 квітня 2010 року, тобто через 17 місяців після встановленого в договорі строку виконання зобов'язання, та отримане донькою відповідачки 12 травня 2010 року (а.с.27).
Представником позивача не надано суду об'єктивних доказів отримання поручителем ОСОБА_4 вимоги Банку від 12 лютого 2009 року щодо виконання зобов'язань за цим договором.
Таким чином, позивачем у даному випадку не дотримано вимог пункту 2.1 договору поруки щодо вручення поштового відправлення поручителю у відповідності до умов договору, тому, на думку суду, відсутні підстави вважати, що мало місце пред'явлення вимоги Банком до поручителя у визначений законом шестимісячний строк та в установленому договором порядку.
Відповідно до положень статей 553, 554 ЦК України вимога банку може бути здійснена як шляхом направлення письмового повідомлення поручителю, так і шляхом звернення з позовом до суду.
Публічне акціонерне товариство «БТА Банк» пред'явило позов до поручителя ОСОБА_4 21 лютого 2012 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Банк як кредитодавець у спорі щодо споживчого кредитування пред'явив вимогу до поручителя після спливу встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання виконання основного зобов'язання та після спливу передбаченого цивільним законодавством загального строку позовної давності, у зв'язку з чим порука визнається припиненою.
Зі змісту статей 559, 598 ЦК України вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ «БТА банк» до ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
У частині 1 статі 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Приймаючи до уваги, що судове рішення винесено не на користь публічного акціонерного товариства «БТА Банк», вимоги позивача про стягнення з відповідачів суми судового збору не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 14, 204, 251, 252, 257,261, 264, 267, 509, 525-527, 546, 549, 553, 554, 559, 610-611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 170/07-Д та судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: М.М. Перевєрзєв