33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 січня 2013 року Справа № 3/5007/1100/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Мулявка М.П.
за участю представників сторін:
позивача: директор Рівненської філії ПрАТ «Страхова компанія «КРОНА» Кавлюк О.В.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на рішення господарського суду Житомирської області від 29.11.12р. у справі № 3/5007/1100/12 (суддя Машевська О.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 5890,00 грн.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.13 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 3/5007/1100/12 судді Дужича С.П., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №3/5007/1100/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.
Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №3/5007/1100/12 від 29.11.12р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оскільки встановлення змісту зобов'язання між сторонами спору, що виникло із виконання ними деліктного зобов'язання перед кредитором ОСОБА_5 не було підставою цього позову, в його задоволенні слід відмовити.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29.11.12р. у справі 3/5007/1100/12 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості повернення коштів позивачу на підставі ст.1212 ЦК України є помилковими, оскільки підстави збереження відповідачем коштів, що були сплачені ПрАТ "Страхова компанія "Крона" за роботи з ремонту транспортного засобу, які фактично виконані не були, відпали у зв'язку з відшкодуванням шкоди потерпілому за рішенням суду та відсутністю зацікавленості у ремонті транспортного засобу.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду, а.с. -120).
До початку розгляду апеляційної скарги відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.
Після розгляду апеляційної скарги, на наступний день, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 29.11.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.
В силу частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2007 року між ЗАТ "Страхова компанія "Крона", надалі замовник з однієї сторони та Приватний підприємець ОСОБА_4, надалі виконавець, з другої сторони, уклали Договорі №43/07 про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів (а.с. 9-11).
За умовами визначеного сторонами предмету договору виконавець зобов'язується з власних матеріалів та запасних частин, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконувати роботи на користь замовника стосовно застрахованих у останнього автомобілів всіх марок (легкових), а замовник зобов'язується приймати й оплачувати виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
На виконання всіх дій, обумовлених цим Договором та покладених на замовника, останній призначає своєю уповноваженою особою ОСОБА_6 (а.с. 96-99).
Порядок розрахунків та порядок виконання робіт за цим договором, права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо визначені у наступних його розділах.
Згідно розділу п'ятого договору останній діє протягом 12 місяців та якщо за 10 днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, дія цього договору продовжується на той же термін та на тих же умовах.
Як встановлено в ході вирішення спору 31 серпня 2007 року о 13 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ТОВ "Житомиренергобуд" ВАЗ 2123 Шевроле, державний номер НОМЕР_1 та фізичної особи ОСОБА_5 Черрі А15 Амулет, 2007 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок якої деформовано капот, переднє праве крило, решітка радіатора, передній бампер, розбита права блок-фара.
03 вересня 2007 року відповідачем за участю власника транспортного засобу фізичної особи ОСОБА_5 оглянуто автомобіль, а за участю представника позивача ОСОБА_6 складено дефектну відомість № 001 огляду транспортного засобу Черрі А15 Амулет, 2007р.в. реєстраційний номер НОМЕР_2 на суму 6400,00 грн. (а.с. 12).
Потерпілий у ДТП власник транспортного засобу ОСОБА_5 участі в оформленні дефектної відомості № 001 від 03.09.07 року не приймав (а. с. 89)
Того ж дня відповідач виставив позивачу рахунок НОМЕР_3 на оплату за ремонт автомобіля в сумі 6 400,00 грн. (а с. 13).
Наряд - замовлення, про який йдеться у п.2.2.2. Договору № 43/07 про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів від 16.04.2007 року, між сторонами не оформлявся (а.с. 64).
03 вересня 2007 року потерпілий у ДТП власник транспортного засобу ОСОБА_5 підписав заяву про виплату страхового відшкодування за шкоду завдану майну та/або транспортному засобу (по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), згідно якої просив позивача сплатити страхове відшкодування в сумі 6400,00 грн. на банківські реквізити відповідача. Заяву позивачем отримано 24.09.2007 року за вх. № 83/2771/2 (а.с. 64).
25 вересня 2007 року позивачем оформлено страховий акт ОЦВ № 22/07-Ж, у якому, серед іншого, здійснюється посилання на калькуляцію №001 від 03.09.2007року ПП ОСОБА_4, рахунок НОМЕР_3 від 03.09.2007 року та зазначається сума страхового відшкодування - 5890,00 грн., яка підлягає сплаті згідно заяви потерпілого на банківські реквізити ПП ОСОБА_4 (а.с. 68).
Позивач платіжним дорученням №4243 від 04 жовтня 2007 року сплатив на користь відповідача 5 890, 00 грн., визначивши призначення платежу як страхове відшкодування по авто страхуванню за автомобіль Черрі А15 Амулет № НОМЕР_2 згідно з страховим актом ОЦВ 22/07-Ж від 25.09.07. без ПДВ (а. с. 14).
23 жовтня 2007 року відповідач отримав 510 грн. в якості франшизи від ОСОБА_7 (водія, винного у скоєнні ДТП) (а. с. 41 на звороті).
27 листопада 2007 року відповідач за накладною №125 придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 запчастини в сумі 5600,00 грн. (а.с. 41).
01 грудня 2007 року відповідачем за участю представника позивача ОСОБА_6 було оформлено дефектну відомість № 001 на суму 11090,00 грн. (а.с. 38).
Потерпілий у ДТП власник транспортного засобу ОСОБА_5 участі в оформленні дефектної відомості № 001 від 01.12. 07 року не приймав (а.с. 89).
22 січня 2008 року відповідач придбав у фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 фарбу перламутрову за ціною 280 грн. (а. с.41).
Того ж дня, відповідач оформив актом приймання - передачі всі придбані запчастини та фарбу, а також кошти в сумі 520,00 грн. на користь потерпілого ОСОБА_5, однак останній від їх прийняття відмовився (а.с. 38 на звороті, а.с. 90).
23 квітня 2008 року відповідач звернувся із листом до позивача з проханням прийняти рішення щодо ремонту автомобіля та попередив, що у разі неотримання відповіді протягом 10 календарних днів надішле запчастини на адресу останнього (а.с. 39).
У відповідь на лист відповідача, позивач листом №17/674 від 23.05.2008 року попросив останнього не надсилати запчастини та забезпечити їх схоронність до вирішення в районному суді справи щодо відшкодування шкоди завданої автомобілю Черрі А15 Амулет НОМЕР_2 в результаті ДТП за позовом ОСОБА_5 (а.с.40).
Таким чином, відповідач ремонтні роботи автомобіля так і не виконав.
Як встановлено в ході вирішення спору, у березні 2008 року потерпілий у ДТП власник транспортного засобу ОСОБА_5 звернувся з позовом до Корольовського районного суду м. Житомира про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішенням районного суду від 12 липня 2010 року стягнуто із ЗАТ "Страхова компанія" "Крона" на користь ОСОБА_5, серед іншого, 11013,65 грн. матеріальної шкоди. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 04.05.2011 року збільшено розмір відшкодування, стягнутого із ЗАТ "Страхова компанія "Крона" на користь ОСОБА_5, з 11013,65 грн. до 13478,87 грн. (а с. 18).
У мотивувальній частині рішення апеляційного суду, серед іншого, зазначено про те, що, оскільки перерахована страховою компанією сума коштів в сумі 6400,00 грн. за винятком франшизи приватному підприємцю ОСОБА_4 не була використана для ремонту автомашини позивача, та оскільки ціни на запасні частині зросли і цих коштів було недостатньо для оплати їх вартості та виконання робіт, відповідальність за заподіяння майнової шкоди в межах страхової суми слід покласти на страхову компанію. (а.с. 16-17).
Платіжним дорученням №0005895 від 23.12.2011 року позивачем на рахунок ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві перераховано 14 039,00 грн. згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.11 року винесеної на підставі наказу 2-210 від 18.05.11р. за позовом ОСОБА_5 до Житомиренергобуд та Крона (а. с. 19).
Згідно наявних в матеріалах доказів, позивач у 2011 році змінив найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" у зв'язку з приведенням типу акціонерного товариства у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" (а. с.20-26).
Позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. №325 про повернення коштів отриманих на ремонт автомобіля в сумі 5 890,00 грн. посилаючись на те, що оскільки автомобіль ОСОБА_5 не було відремонтовано, страхова компанія виплатила страхове відшкодування потерпілому в грошовій формі за рішенням суду, а відтак втратила можливість скористатись послугами відповідача (а. с. 42).
Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення (з графи "Дата подання") - зазначений лист був надісланий на адресу відповідача 24.05.12 р.(а.с.53).
Відповідач вимогу позивача отримав 29.05.12р., однак у встановлений у вимозі строк добровільно кошти в сумі 5 890,00 грн. не повернув. 26 вересня 2012 року позивач звернувся з цим позовом до суду. Відповідач позов не визнав, в тому числі, з тих підстав, що зобов'язання між сторонами припинилося в порядку 607 ЦК України неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, оскільки потерпіла особа ОСОБА_5 не передав автомобіль для ремонту та відмовився від прийняття запасних частин та коштів (а.с. 100).
Як вже зазначалося вище, у відповідь на лист відповідача від 23.04.08 р., позивач надіслав останньому лист №17/674 від 23.05.2008 року у відповідь, яким попросив ОСОБА_4 не надсилати запчастини та забезпечити їх схоронність до вирішення в районному суді справи щодо відшкодування шкоди завданої автомобілю Черрі А15 Амулет НОМЕР_2 в результаті ДТП за позовом ОСОБА_5 (а.с.40).
Тобто, саме 23 травня 2008 року позивач визнав, що обізнаний про можливе порушення свого права, як це передбачено ст. 261 ЦК України.
Таким чином позивачем пропущений строк позовної давності тривалістю у три роки відповідно ст.ст. 256, 257 ЦК України.
Про вказані обставини неодноразово було зазначено відповідачем в письмовій заяві про застосування строку позовної давності, поясненнях (а.с. 35, 81) поданих до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як передбачено ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, представник позивача при дослідженні зазначених обставин в суді апеляційної інстанції погодився з тією обставиною, що вимога за вих. №325 про повернення коштів отриманих на ремонт автомобіля в сумі 5 890,00 грн. була надіслана відповідачу саме 24.05.12 р.
Також представник відповідача в судовому засіданні з посиланням на ст.1212 ЦК України зазначив, що враховуючи той факт, що відповідачем не були виконанні роботи, не були належним чином оформленні документи, не були повернуті кошти та матеріальні цінності, то утримання таких коштів ОСОБА_4 є безпідставним, що суперечить як позовній заяві, так і обставинам справи, які були встановлені в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Житомирської області від 29.11.12 р. у справі №3/5007/1100/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" - без задоволення.
Справу №3/5007/1100/12 повернути господарському суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.