79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
30.01.13 Справа № 5008/815/2012
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Матущака О.І. Процика Т.С.
при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Антік-плюс» б/н від 19.11.2012 року;
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2012 року;
у справі № 5008/815/2012;
за позовом: прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м.Ужгород та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород;
до відповідача: ПП «Антік-плюс», м. Ужгород;
про розірвання договору оренди № 905/0 від 04.10.2007 року, повернення орендованого майна та стягнення суми 9957,91грн. заборгованості по орендній платі.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чернобук Я.Л. -довіреність б/н від 28.02.2012 року;
від прокурора: не з'явився;
Прокурор м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ПП «Антік-плюс» про розірвання договору оренди № 905/0 від 04.10.2007 року, повернення орендованого майна та стягнення суми 9957,91грн. заборгованості по орендній платі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.11.2012 року у справі № 5008/815/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.) позов прокурора м. Ужгорода задоволено. Суд виніс рішення, яким розірвав договір №905/0 від 04.10.2007р. оренди бетонної площадки, зобов'язав ПП «Антік плюс» повернути Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради орендоване майно - бетонну площадку, що розташована в м. Ужгород по вул. Собранецька, б/н площею 60,90 кв.м. за відповідним актом приймання-передачі. Також, суд стягнув з ПП «Антік плюс» на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради 9957, 91 грн. заборгованості по орендній платі та пені.
Не погоджуючись з даним рішення ПП «Антік-плюс» подало апеляційну скаргу б/н від 19.11.2012 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2012 року в частині стягнення суми 9 957,91 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що оскільки з 04.10.2010 року після закінчення третього року дії договору оренди № 905/0 від 04.10.2007 року останній не був нотаріального посвідченим та не був зареєстрований у встановленому порядку, відтак є неукладеним.
Позивачем та прокурором подано до суду відзиви на апеляційну скаргу б/н і дати, №13-6187 вих від 18.12.2012 року, в яких просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2012 року залишити без змін
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року та від 29.01.2013 року змінювався склад колегії суддів.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2007р. між Управлінням майном міста Ужгорода Ужгородської міської ради (орендодавець) та ПП «Антік-плюс» (орендар) було укладено договір № 905/0 оренди бетонної площадки, що розташована в м. Ужгород по вул. Собранецька, б/н площею 60,90кв.м.
Судом встановлено, що Департамент міського господарства Ужгородської міської ради є правонаступником Управлінням майном міста Ужгорода Ужгородської міської ради.
Згідно акту приймання-передачі до договору оренди від 04.10.2007 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування площадку, що розташована в м. Ужгород по вул. Собранецька, б/н площею 60,90кв.м., з метою використання під павільйон.
Згідно п. 3.1. договору, останній укладено на строк з 04.10.2007 року до 04.10.2008 року.
В п. 9.2. договору зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
З матеріалів справи вбачається що договір оренди пролонговувався до 04.10.2012 року.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить розірвати договір оренди № 905/0 від 04.10.2007р., зобов'язати відповідача повернути орендоване майно за відповідним актом приймання-передачі та стягнути суму 9 957, 91 грн. заборгованості по орендній платі. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасності та повноти сплати орендних платежів, що є істотним порушенням умов договору оренди та підставою для його розірвання і повернення орендованого майна.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:
Апелянт оскаржує рішення лише в частині стягнення орендної плати.
За своєю правовою природою укладений між сторонами спірний договір є договором найму (оренди).
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Умовами договору від 04.10.2007 року передбачено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2007 року) на рівні 261грн. за результатами конкурсу. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 5.2. договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач сплатив орендну плату за користування площадкою, згідно договору від 04.10.2007 року, за період з грудня 2010 року по серпень 2012 року в сумі 9332,73 грн.
Оскільки відповідач не розрахувався перед Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, згідно договору оренди від 04.10.2007 року і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 9332,73 грн.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що в п. 4.9 договору сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Так, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 625,18 грн. пені за період з березень 2012 року по серпень 2012 року.
Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди № 905/0 від 04.10.2007 року та повернення орендованого майна колегія суддів зазначає наступне.
В п. 9.3. договору оренди сторони погодили, що чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваним за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
Оскільки з листопада 2010 року відповідачем порушувались умови договору оренди щодо внесення орендної плати тому позовні вимоги про розірвання останнього підлягають до задоволення.
Відповідно ч. 1 до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання ПП «Антік плюс» повернути Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород орендоване майно - бетонну площадку, що розташована в м. Ужгород по вул. Собранецька, б/н площею 60,90 кв.м. за відповідним актом приймання-передачі є підставними та підлягають до задоволення.
Щодо тверджень апелянта про те, що у тексті договору оренди №905/0 від 04.10.2007 року в якості об'єкта неправомірно вказується площадка, а насправді Управління майном міста Ужгородської міської ради мало на мету приховати укладення реального правочину - договору оренди земельної ділянки площею 60, 90кв.м., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно договору оренди від 04.10.2007 року об'єктом оренди є площадка площею 60,09 кв.м., яка орендується для використання під павільйон.
Відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди від 04.10.2007 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування площадку що розташована в м. Ужгород по вул. Собранецька, б/н площею 60,90кв.м., з метою використання під павільйон.
Даний об'єкт - бетонна площадка, яка знаходяться в оренді у ПП «Антік плюс» належить громаді міста, дозвіл на влаштування якої було надано розпорядженням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 24.07.1992 року №110, розпорядженням голови Ужгородської міської ради народних депутатів від 05.05.1995 року № 136, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26.05.1999 року № 81.
Судом встановлено, що орендована площадка була встановлена з метою здійснення торгівлі.
Відповідно до частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Нормами статті 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Індивідуальні ознаки площадки, яка передавалася відповідачу в користування згідно з договору від 04.10.2007 року, визначені в пункті 1 договору. Отже, відповідач орендував індивідуально визначену річ, а не земельну ділянку.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2012 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Закарпатської області.
Постанова підписана «05» лютого 2013 року
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Матущак О.І.
суддя Процик Т.С.