Справа № 171/62/13- ц
2/171/186/13
Іменем України
"07" лютого 2013 р.
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді: Пензева М .М.
при секретарі: Десятниковій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове, залі суду №4 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-
03.01.2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
Сторони перебували шлюбі, який на даний час розірвано.
Від спільного проживання у шлюбі мають неповнолітнього сина- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір"ю.
Судовим наказом Апостолівського районного суду від 11.02.2011 року з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 30% прожиткового мінімуму на користь позивачки на утримання сина- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 09.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання сина, однак розмір такої допомоги позивачка вважає замалим, оскільки прожитковий мінімум для дитини у віці до 6 років, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» відповідно складає від 816 грн. на місяць до 961 грн., тобто 30% від цих сум, які сплачував відповідач щомісяця складає відповідно всього від 244 грн. 80 коп. (з лютого місяця 2011 року) до 288 грн. 30 коп. ( з грудня 2012 року).
Позивачка зазначила, що їх з відповідачем син навчається в дитячому садочку, періодично потребує лікування, це потребує додаткових витрат, тому коштів які сплачує відповідач не вистачає на утримання дитини. Позивачка вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу у більшому розмірі, оскільки проживає разом з матір»ю, працює, на обліку в центрі зайнятості не знаходиться, інших дітей не має, тому просить збільшити розмір аліментів з 30% прожиткового мінімуму до 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивачки не визнає, оскільки розмір аліментів, які він виплачує на утримання дитини є достатній, кошти на лікування дитини позивачка повинна використовувати із сплачених на утримання дитини аліментів. Крім того, позивачка не надала доказів, що дитині необхідне поліпшене харчування,не надала доказів, що підтверджує матеріальний стан позивачки та доказів про поліпшення його матеріального становища, тому підстав для збільшення розміру аліментів не має. Просить суд врахувати, що він сплачує , крім періодичних аліментів, заборгованість по аліментам, тобто з його заробітної плати відраховується 50% його доходу, а також те, що він в добровільному порядку надає матеріальну допомогу на утримання сина.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав
Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, поліпшення або погіршення здоров'я когось із них.
Докази, на які посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог про збільшення розміру аліментів не можуть бути прийняти судом, так як судом було встановлено, що відповідач сплачує визначену судом суму аліментів, тобто не менше ніж 30% встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наявність додаткових витрат та їх розмір не підтверджуються доказами.
Довідка КЗ «Апостолівської центральної районної лікарні», яка видана 31.01.2012 року про те, що ОСОБА_4 потребує постійного медикаментозного лікування та стаціонарного лікування 2 рази на рік, не підтверджує того, що позивачка проходила таке лікування і понесла відповідні витрати на медикаменти.
Суд при визначенні розміру аліментів враховує той факт, що сімейне та матеріальне становище платника аліментів, після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів суттєво не змінилося.
Ствердження позивачки, що у неї не має достатнього матеріального забезпечення для утримання сина ОСОБА_5 , не підтверджено ніякими доказами, оскільки вона отримує аліменти та заборгованість по аліментам у розмірі 50% заробітку (доходу) відповідача, а розмір аліментів встановлюється судом, з урахуванням особливостей матеріального становища боржника, стягувача та дитини.
Сам факт відмови відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину не може бути підставою для задоволення заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням всіх досліджених доказів, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог, так як позивачкою не доведено суду тих обставин, за якими необхідно збільшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5
Інших підстав для зміни розміру призначених аліментів чинним законодавством не передбачено.
За таких обставин суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.192 СК України,ст.3,10,15,60,79,209,212,214,215,223 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:М. М. Пензев