Справа № 169/7/13- ц
Провадження № 2/169/51/13
Категорія: 49
06 лютого 2013 року смт. Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Турак О.В.
при секретарі Луцик Н.М.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника служби у справах дітей
Турійської районної державної адміністрації Божко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позов обґрунтовано тим, що з травня 2009 року відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, зловживає спиртними напоями, не бере участі в матеріальному забезпеченні дітей, не займається їх вихованням, таким чином свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, маючи при цьому реальну можливість виконувати їх належним чином. Крім того, відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, хоч є особою працездатного віку та не має на утриманні інших членів сім'ї.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю, ствердила наведені у ньому факти.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив надані суду позивачем пояснення. Крім того, відповідач пояснив, що у 2009 році він забирав трьох старших дітей на вихідні до себе, потім перестав, оскільки позивач не давала на це своєї згоди. На сьогоднішній день він спиртними напоями не зловживає, обіцяє сплатити заборгованість по сплаті аліментів, відновити стосунки з дітьми та брати участь у їх вихованні.
Представник служби у справах дітей Турійської РДА Божко Т.П. в судовому засіданні висловила думку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Пояснила, що службою в справах дітей Турійської районної державної адміністрації сформовано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки той після розлучення залишив сім'ю і поїхав на проживання до своїх батьків. З 2010 року до дітей не навідувався, не цікавився їх здоров'ям та розвитком, не займається їх вихованням, не підтримує матеріально.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника служби в справах дітей Турійської районної державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в позові. При цьому суд виходив з наступного.
Відповідно до свідоцтв про народження (а. с. 5-8) відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 30 вересня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2; дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено проживати зі ОСОБА_1 (а. с. 9-10).
Відповідно до характеристики Селецької сільської ради Турійського району від 20 листопада 2012 року №592, акту обстеження умов проживання від 19 листопада 2012 року №593 сім'я ОСОБА_1 дружна, працьовита. Для розвитку та виховання дітей створені хороші умови. Молодші діти відвідують дитячий садок. Старша дочка ОСОБА_4 навчається в школі, відвідує гуртки. В сім'ї хороші, доброзичливі стосунки.
Згідно характеристики від 19 листопада 2012 року №805, довідки про склад сім'ї від 19 листопада №809 ОСОБА_2 проживає в с. Вербичне Турійського району, характеризується з позитивної сторони. Проживає з батьками, допомагає їм у веденні домашнього господарства. До адміністративної відповідальності не притягувався, сільська рада компрометуючих даних на нього не має.
З довідки ВДВС Турійського РУЮ від 01 листопада 2012 року №5178/07-44 вбачається, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01 листопада 2012 року становить 27 200 грн.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснила, що неповнолітні діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проживають з матір'ю ОСОБА_1, яка характеризується лише з позитивної сторони, сама виховує дітей та забезпечує їх матеріально. Відповідача вона вже давно не бачила і нічого про нього сказати не може.
Старша дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що не хоче спілкуватися з батьком, оскільки одного разу стала свідком сварки між ним та її мамою, проте якби її батько змінив свою поведінку, вона хотіла б його бачити та спілкуватися з ним.
Відповідно до частини 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 164 СК України передбачає підстави для позбавлення батьківських прав. Так, згідно з пунктом 2 частини 1 цієї статті, на яку посилається позивач, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до роз'яснень пункту 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та з'ясовувати позицію й обґрунтування відповідача.
Вищевказані обставини, які встановлені судом, свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, але не про ухилення останнього від виконання цих обов'язків.
До адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідач не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, та в судовому засіданні пояснив, що хоч і не належно відносився до своїх батьківських обов'язків, проте на сьогоднішній день він спиртними напоями не зловживає, обіцяє сплатити заборгованість по сплаті аліментів, відновити стосунки з дітьми та брати участь у їх вихованні.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
В матеріалах справи наявний висновок служби у справах дітей Турійської районної державної адміністрації від 26 листопада 20012 року №3395/33/2-12, який вказує про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Проте, суд не може погодитись з даним висновком з наступних підстав.
В судовому засіданні представник служби вказувала, що даний висновок був зроблений на підставі поданих письмових заяв позивача, спілкування з відповідачем та неповнолітніми дітьми не проводилось. Відтак даний висновок не можна вважати об'єктивним та обґрунтованим.
Позивачем не доведено і не надано доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виховання дітей, його негативний вплив на психологічний і моральний стан дітей, жорстоке поводження з ними. Доводи позивача про негативну поведінку відповідача не заслуговують на увагу. Відповідач не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності за неправомірні дії щодо дітей, не вчиняв їх, на обліку у психіатра чи нарколога не перебуває.
За таких обставин справи, а також враховуючи ставлення батька до дітей, який в судовому засіданні пообіцяв змінити своє ставлення та відношення до виховання дітей, суд дійшов висновку, що певна вина відповідача у неналежному виконанні своїх батьківських обов'язків відносно його малолітніх дітей є, однак вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача є передчасним, оскільки змінити його поведінку в кращу сторону можливо.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 18 вищезгаданої постанови, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Виходячи із вимог зазначеного Закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, враховуючи вік дітей, з метою реалізації права дітей на піклування батьків, та обіцянки відповідача про зміну його відношення до дітей в кращу сторону, суд дійшов висновку, що дітей не слід позбавляти батьківського піклування, а відповідача батьківських прав, попередивши його про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
Керуючись статтями 8, 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, статтями155, 164, 171 СК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
Покласти на службу у справах дітей Турійської районної державної адміністрації Волинської області контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий