Справа № 206/727/13-к
1-кс/206/60/13
06 лютого 2013 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,
при секретарі Сядро Г.Г.,
за участю прокурора Однолько С.В.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання старшого слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Вербицького В.М. про продовження строків тримання під вартою стосовно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, без визначеного місця мешкання,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
06 лютого 2013 року слідчий Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Вербицький В.М. звернувся до суду із клопотанням про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 30.12.2012 р. близько 04.30 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, де перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_4, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, реалізуючи свій вищевказаний злочинний намір, ОСОБА_3 30.12.2012 р. близько 04.40 год., стиснув обома руками органи шиї ОСОБА_4, від чого настала смерть останньої.
У даному кримінальному провадженні виконані необхідні слідчі дії, спрямовані на здобуття та перевірку отриманих доказів у ньому. Разом з тим закінчити розслідування у строк немає можливості, оскільки необхідно виконати ряд слідчих дій, зокрема провести психолого-психіатричину експертизу.
У клопотанні слідчий зазначає, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що дає підстави вважати, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового слідства та суду, чим перешкодить прийняттю судових процесуальних рішень у чинному кримінальному провадженні.
Клопотання слідчого погодженого із прокурором прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.
Слідчий в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та зазначив, що закінчити досудове слідство в строк немає можливості з огляду на необхідність виконання ряд слідчих дій, зокрема проведення експертизи. Вважав за неможливе застосування щодо підозрюваного більш м'якого виду запобіжного заходу, обґрунтовуючи таку позицію з підстав, викладених в клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні підтримав слідчого щодо мотивів продовження строків тримання під вартою відносно підозрюваного, наполягав, що застосування більш м'якого виду запобіжного заходу не можливе, оскільки підозрюваний не має визначеного місця проживання.
Підозрюваний та захисник не заперечували проти продовження строків тримання під вартою.
Встановлено, що 30 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, тобто умисне вбивство ОСОБА_4, що вчинене 03 грудня 2012 року, кримінальне провадження № 12012040700000380.
01.01.2013 року ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України.
02.01.2013 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого скінчується 02 березня 2013 року.
Строк досудового слідства прокурором Самарського району м. Дніпропетровська продовжено до трьох місяців, тобто до 30.03.2013 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
За змістом ст. 199 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три років.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє про Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Тобто із зазначеного рішення Європейський суд з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Для закінчення досудового слідства в даному кримінальному провадженні необхідно виконати наступні слідчі дії:
1. Призначити стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу підозрюваному ОСОБА_3;
2. Долучити висновки раніше призначених судово-імунологічних експертиз по біологічному матеріалу вилученому в ході оглядів;
3. Призначити додаткову судову-цітологічну експертизу по біологічному матеріалу вилученому в ході оглядів;
4. Призначити судову-імунологічну експертизу по біологічному матеріалу вилученому в ході оглядів;
5. Надати доступ до матеріалів досудового розслідування усім сторонам кримінального провадження;
6. Виконати вимоги ст. 290 КПК України;
7. Скласти обвинувальний акт у чинному кримінальному провадженні;
8. Скласти реєстр досудового розслідування.
Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Зазначені висновки засновані перед усім на тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працевлаштований, не пов'язаний усталеним соціальним побутом із іншими особами, не має місця проживання.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Беручи до уваги наведені вище обставини, вважаю за неможливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки, як зазначалося вище, у підозрюваного відсутнє місце проживання.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Вважаю за необхідне скористатися правом, наданим ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, за змістом якої суд вправі не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочини, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_3, призвів до загибелі людини.
Ризики, що існували раніше, тобто при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Вербицького В.М. про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 березня 2013 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області
Слідчий суддя А.О. Сухоруков