про повернення позовної заяви
06 лютого 2013 року справа № 919/191/13-г
Суддя господарського суду міста Севастополя Єфременко О.О., розглянувши матеріали позовної заяви
Комунального підприємства "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради
(пл. Пірогова, буд. 6-А, м. Севастополь, 99003)
до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"
(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040),
про скасування оперативно-господарських санкцій,
Комунальне підприємство "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою (вх. №1075/13 від 04.02.2013) до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про скасування оперативно - господарських санкцій рішень комісії Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" по розгляду Актів про порушення: №0107074 від 17.05.2012, №0107075 від 17.05.2012, №0107076 від 17.05.2012.
При вирішенні питання про порушення провадження у справі суддя перевіряє дотримання позивачем вимог статей 54-58 Господарського процесуального кодексу України при пред'явленні позову.
Частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Положеннями пункту 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму) зазначено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Згідно з положеннями пункту 3.12 Постанови Пленуму під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з позовної заяви Комунального підприємства "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради від 04.02.2013, предметом заявлених позовних вимог є:
- скасування оперативно-господарської санкції рішення комісії Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за розглядом акта від 17.05.2012 № 0107074 про порушення споживачем "Правил користування електричної енергії", яке оформлено протоколом № 113 від 22.05.2012;
- скасування оперативно-господарської санкції рішення комісії Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за розглядом акта від 17.05.2012 № 0107075 про порушення споживачем "Правил користування електричної енергії", яке оформлено протоколом № 114 від 22.05.2012;
- скасування оперативно-господарської санкції рішення комісії Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за розглядом акта від 17.05.2012 № 0107076 про порушення споживачем "Правил користування електричної енергії", яке оформлено протоколом № 115 від 22.05.2012.
Отже, Комунальне підприємство "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради звернулось до суду із позовною заявою про скасування оперативно-господарських санкцій рішень комісії Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" з розгляду кількох актів про порушення, оформлених відповідними протоколами.
Згідно з положеннями пунктів 6.41, 6.42 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 (далі - Правила) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень; на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення приймається рішення комісії, яке оформляється протоколом; споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.
Судом встановлено, що кожним окремим актом про порушення зафіксоване окреме порушення Комунальним підприємством "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради Правил, а відповідне рішення комісії, яке оформлене протоколом, прийнято Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" відносно кожного акту окремо, тому є окремими підставами позовних вимог.
Той факт, що усі прийняті електропередавальною організацією рішення щодо актів порушення позивачем Правил, оформлені протоколами від однієї дати не є підставою для сумісного їх розгляду, оскільки засідання комісії Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" щодо прийнятті відповідного рішення відбувалися за кожним актом окремо та оформлялося окремими протоколами.
Крім того, судом встановлено, що Комунальне підприємство "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради двічі зверталося до господарського суду міста Севастополя з позовними заявами до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вх. № 617/13 від 21.01.2013, вх. № 818/13 від 28.01.2013), які є аналогічними за своїм змістом та правовим обґрунтуванням позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.01.2013 (справа № 919/126/13-г) позовна заява за вх. № 617/13 від 21.01.2013 з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України була повернута Комунальному підприємству "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради без розгляду.
Ухвалою суду від 30.01.2013 (справа №919/145/13-г) позовна заява за вх. №818/13 від 28.01.2013 з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України також була повернута Комунальному підприємству "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради без розгляду.
Частина третя статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення, проте, зазначені судом в ухвалах від 23.01.2013 (справа № 919/126/13-г) та 30.01.2013 (справа № 919/145/13-г) недоліки Комунальним підприємством "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради усунені не були.
Звертаючись повторно з аналогічною позовною заявою, позивач зазначив, що застосовані Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" оперативно-господарські санкції пов'язані між собою та повинні розглядатися в одному провадженні, у тому числі щодо схем підключення, зазначених в актах про порушення Правил, виду електроенергії (на господарські потреби), оскільки стосуються одного предмету спора - житлового будинку по вул. Л. Толстого 12, застосовуються за один календарний період, а також одного договору на поставку електричної енергії.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на положення статті 4 Житлового кодексу України, статтю 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункт 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, відповідно до яких, встановлено, що по відношенню до житлового фонду, як об'єкту нерухомості, виступає житловий будинок в цілому або сукупність житлових будинків (а не по під'їздам, як це вказано відповідачем у актах про порушення). За таких обставин, на думку позивача, позов повинен подаватися по відношенню житлового будинку як єдиного об'єкту нерухомості.
Але суд не погоджується з зазначеним висновком, з огляду на наступне.
Зі змісту позовної заяви, та доданих до неї актів про порушення, вбачається, що представником постачальника електричної енергії під час контрольного огляду та технічної перевірки порушень Правил або умов договору виявлено порушення за наступними об'єктами: 2 під'їзд трьохповерхового будинку №12 по вулиці Л. Толстого (акт про порушення №0107074 від 17.05.2012); 3 під'їзд трьохповерхового будинку №12 по вулиці Л. Толстого (акт про порушення №0107075 від 17.05.2012); 4 під'їзд трьохповерхового будинку №12 по вулиці Л. Толстого (акт про порушення №0107076 від 17.05.2012).
Статтями 2 та 3 Житлового кодексу України встановлено, що цим кодексом регулюються житлові відносини в Україні з метою забезпечення гарантованого Конституцією права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.
Проте відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулюються Законом України «Про електроенергетику».
Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією.
Пунктом 1.1 Правил визначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами; дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до пункту 1.2 Правил, термін об'єкт для цілей цих Правил вживається в такому значенні: «об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування».
З урахуванням викладеного, враховуючи, що йдеться мова про особливі правовідносини, пов'язані зі споживанням електричної енергії, які регулюються Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, застосування терміну об'єкт повинно відбуватися, саме у розумінні нормативно правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
Крім того, як вже зазначалося, пунктом 6.41 Правил встановлено, що акт про порушення правил користування електричною енергією, у разі його виявлення, оформляється на місці виявлення порушення.
З урахування викладеного, суд вважає, що позивачем порушено правила об'єднання вимог, оскільки в одній позовній заяві об'єднанні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення і не є похідними одна від одної.
Вимоги щодо про скасування оперативно - господарських санкцій повинні бути подані відносно кожного рішення комісії з розгляду актів про порушення енергопостачальної організації окремо, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України з відповідною сплатою судового збору в порядку та розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».
Сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки по кожній із заявлених вимог суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначенням й дослідженням кола доказів щодо встановлення обставин, пов'язаних з прийняттям Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" рішень, оформлених протоколами відносно кожного акту про порушення окремо.
Однорідність виду рішень, оформлених різними протоколами від однієї дати та обрання позивачем однакового способу захисту свого порушеного права, на думку суду, не може бути виключною підставою для їх сумісного розгляду, оскільки розгляд цієї вимоги в одному провадженні у майбутньому перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, утруднить вирішення спору, ймовірність одночасного оскарження судового рішення та його виконання у випадку задоволення позову.
В пункті 3.6 Постанови Пленуму зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суд повертає позовну заяву без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Крім того, слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Вищий господарський суд України у пункті 2 Інформаційного листа №01-06/1260/2012 від 17.09.2012 «Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору» роз'яснив, що відповідні документи про перерахування судового збору подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Проте, Комунальним підприємством "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради в якості доказів сплати судового збору додані платіжні доручення №431 від 03.01.2013 на суму 1073,00 грн та №1638 від 04.01.2013 на суму 74,00 грн, які виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії).
Крім того, зі змісту довідки господарського суду міста Севастополя №1 від 04.02.2013 вбачається, що 04.02.2013 відділом діловодства й архівної справи господарського суду міста Севастополя за вх. №1075/13 та вх. №1076/13 зареєстровані позовні заяви Комунального підприємства "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про скасування рішення, до яких у якості доказів сплати судового збору додані одні й теж платіжні доручення, а саме: № 431 від 03.01.2013 на суму 1073,00 грн та № 1638 від 04.01.2013 на суму 74,00 грн.
Таким чином, позивачем до цієї позовної заяви не надано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У пункті 3.5 Постанови Пленуму зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що згідно з частиною третьою статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
На підставі викладеного, позовна заява Комунального підприємства "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради від 04.02.2013 з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись частиною першою статті 58, пунктами 4, 5 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України,
Позовну заяву Комунального підприємства "Ремонтно - експлуатаційне підприємство №1" Севастопольської міської Ради до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" від 04.02.2013 про скасування оперативно - господарських санкцій рішень комісії Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" по розгляду Актів про порушення: №0107074 від 17.05.2012, №0107075 від 17.05.2012, №0107076 від 17.05.2012, повернути без розгляду.
СуддяО.О.Єфременко