01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" лютого 2013 р. Справа № 911/391/13-г
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши матеріали
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 41
до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет іпотеки
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» б/н від 31.01.2013 р. (вх. № 349 від 04.02.2013 р.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.
Згідно з приписами частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Крім того, з п. 4 ст. 12 ГПК України вбачається, що фізична особа може бути стороною у господарському спорі, у випадку, коли фізична особа (громадянин) є учасником спору, що виникає з корпоративних відносин.
Крім того, фізична особа може звертатись до господарського суду як кредитор у справі про банкрутство.
Приписами ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також у інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» б/н від 31.01.2013 р. (вх. № 349 від 04.02.2013 р.) та доданих до неї копій договорів, вбачається, що спір виник між юридичною особою - Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитний договір № SM 70/ВС2 від 26.02.2008 р.) та фізичною особою ОСОБА_2 (договір іпотеки № 1-1066 від 26.02.2008 р.).
Наведена обставина вказує на те, що даний спір носить цивільно-правовий характер та виник з правовідносин, які склалися між юридичною особою та фізичною особою, а отже він не підлягає розгляду в господарському суді.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
За таких обставин сума судового збору, сплаченого позивачем відповідно до платіжного доручення № С0504U05АС від 04.05.2012 р. на суму 25615,98 грн., підлягає поверненню.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального господарського кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити у прийнятті позовної заяви б/н від 31.01.2013 р. (вх. № 349 від 04.02.2013 р.) Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Повернути з Державного бюджету України сплачений позивачем судовий збір в сумі 25615,98 грн.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 45 арк. - позивачу.
Суддя Бабкіна В.М.