Справа № 206/4252/2012 Провадження № 22-ц/772/411/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М.М.
Категорія: 5 Доповідач: Сопрун В. В.
"28" січня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Cопруна В.В.
суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5, представника Першої Вінницької державної нотаріальної контори Лещенко В.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Першої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення спільного майна подружжя та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2012 року, -
встановила:
В липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Першої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення спільного майна подружжя та визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті її батька ОСОБА_7 відкрилась спадщина на ? частку квартири АДРЕСА_1. Оскільки частки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності є рівними, відповідно спадщина відкрилась на ? частину квартири, на яку мають право в рівних частках дочка та дружина спадкодавця. Просила визначити за ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ? частку квартири АДРЕСА_1.
В листопаді 2012 року ОСОБА_4 змінила позовні вимоги і просила визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ? частку квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на житло від 29.07.2003 року. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7.
У вересні 2012 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2, мотивований тим, що на протязі останніх 11 років спадкодавець ОСОБА_7 тяжко хворів, в лютому 2008 року йому було встановлено 1 групу інвалідності з висновком про потребу у сторонній допомозі. При цьому ОСОБА_4 свідомо ухилялась від надання допомоги та підтримки батькові, а тому має бути усунена від права на спадкування.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_7 ? частку квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на житло від 29 липня 2003 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку даної квартири в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2012 року скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 -відмовити, а її позов задоволити, усунувши ОСОБА_4 від права на спадкування за законом на ? частку спадщини після померлого ОСОБА_7
При цьому вказує, що суд прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права і не з'ясував всіх обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції частково даних вимог не дотримався.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що ОСОБА_4, проживаючи на території Російської Федерації в Республіці Комі, працюючи капітаном внутрішньої служби з обмеженим правом на виїзд за межі держави, надавала матеріальну допомогу, від надання не ухилялася, таким чином відсутні підстави для усунення її від спадкування, що стосується позову ОСОБА_4 то він заявлений на законних підставах і підлягає до задоволення з метою захисту цього права, а запропонований у ньому варіант поділу спадкового майна в повній мірі відповідає інтересам сторін.
Однак, погодитись з такими висновками районного суду повністю не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, а тому суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 п. 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції змінює з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який був батьком ОСОБА_4 та чоловіком ОСОБА_2 Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.92 року подружжю ОСОБА_7 було передане житло у спільну часткову власність. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 29.07.2003 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 по ? частці, відповідно (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори з відповідними заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 (а.с. 42) та ОСОБА_2 (а.с. 44).
17 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з ? частки квартири АДРЕСА_1, належної померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської Ради 29 липня 2003 року, згідно з рішенням №1189 (а.с.64).
При зверненні ОСОБА_4 14 листопада 2011 до державного нотаріуса Першої Вінницької Державної нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, та яка перебуває у спільній частковій власності, їй було відмовлено у зв'язку з тим, що в неї не було правовстановлюючого документу на вищевказану частку квартири.
Згідно пункту 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за №20/5 із змінами від 15 червня 2009 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Твердження представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5 та представника Першої Вінницької державної нотаріальної контори Лещенко В.В про те, що дії нотаріуса є правильними в частині відмови, спростовується тим, що спадкова справа була відкрита 14 квітня 2011року. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності за законом. Таким чином, оригінал чи завірена копія свідоцтва про право власності на житло від 29.07.2003 року був наданий в нотаріальну контору і знаходиться у спадковій справі. В Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не сказано, що кожен спадкоємець повинен надати оригінал правовстановлюючого документу. Таке тлумачення вищевказаних представників та державного нотаріуса Домбровської І.Є. є неправильним. В спадковій справі достатньо одного правовстановлюючого документу, який би дав можливість отримати спадщину всім спадкоємцям.
Крім того, допущена помилка державним нотаріусом Гречко Ж.Б. у видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на ? частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу (а.с.62), оскільки в наявності є свідоцтво на право власності на житло від 29.07.2003 року (а.с.11), яке ніким не скасоване і в якому чітко вказано, що подружжя ОСОБА_7 мають на квартиру спільну часткову власність по 1/2. Державний нотаріус не мав права визначати частку у спільному майні подружжя, оскільки ця компетенція віднесена до міських, районних Рад, або суду. Інша справа коли мова йде про поділ спадкового майна.
Немає правового значення для вирішення даного спору лист КП «ВМБТІ»за № 2011 від 17 квітня 2012 року (а.с. 19) згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 5650 квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за :
-7/8 частки квартири за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.07.2003 року, виданого виконкомом Вінницької міської радою згідно з рішенням від 29.07.2003 року № 1189; свідоцтва про право власності від 17.10.2011 року, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою за р. № 3-27954; свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2011 року, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою за р. № 3-2797.
-1/8 частка квартири за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.07.2003 року, виданого виконкомом Вінницької міської радою згідно з рішенням від 29.07.2003 року № 1189, оскільки в ньому невірно викладені відомості про частки подружжя, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.07.2003 року.
Щодо вимог представника позивача ОСОБА_5, щодо визнання спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ? частки квартири АДРЕСА_1, та визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1, то дані вимоги безпідставні, містять порушення матеріального та процесуального права, значно звужують право довірителя ОСОБА_4 на отримання законного спадкового майна, адже вона має право на ? частину квартири №55.
Крім того, відповідно до чинного законодавства позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. При цьому можливість реалізації цього права обмежується стадією розгляду справи, тобто до винесення судом рішення.
До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо (див. коментар до ст. 26 ЦПК України)
Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
Зміна підстав або предмет позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмету позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.
Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог - це зміна позивачем ціни первісно заявлених вимог. Розмір позовних вимог визначається у відповідності до ст. 80 ЦПК. Зміна розміру позовних вимог може бути викликана уточненням розрахунку ціни позову, частковим виконання спірного зобов'язання відповідачем, тактичними міркуваннями.
З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що представник ОСОБА_4 не збільшувала розмір позовних вимог, а змінювала предмет позову, що є грубим порушенням цивільного процесуального законодавства, адже такі дії можливо здійснити лише до початку розгляду судом справи по суті.
Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст..ст.212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів сторін як на підтвердження, так і заперечення позову належним чином не перевірив, не встановив та не зазначив у рішенні, у якому порядку відкривалась спадщина, хто її прийняв, взагалі не вмотивував свого висновку щодо наявності підстав для задоволення первісного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.
Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість і його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Районний суд з'ясовував питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови утримання його від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу з врахуванням того, що ОСОБА_4 проживає на території Російської Федерації в Республіці Комі, тобто за межами місця проживання спадкодавця, та працює капітаном внутрішньої служби з обмеженим правом на виїзд за межі держави.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_4 відсутня умисна форма вини.
Оскільки за змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 потрібно усунути від права на спадкування за законом, підлягають спростуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено вимоги матеріального та процесуального права в частині задоволення первісного позову, що свідчить про незаконність рішення та відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2012 року -змінити.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Першої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення спільного майна подружжя та визнання права власності - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: підпис В.В. Сопрун
Судді: підписи В.С. Марчук
Т.М. Шемета
З оригіналом вірно: