28.01.13 р. Справа № 2/5005/10251/2012
За позовом Селянського (фермерського) господарства "Антоненко В.П.", с. Тернівка Криворізького району Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "Компанії "Райз", м. Київ
про визнання частково недійним Договору поставки № 100-29Н від 24.02.2012 року.
Суддя Боділовська М.М.
Представники:
Від Позивача: не з'явився
Від Відповідача: не з'явився
Селянське (фермерське) господарство "Антоненко В.П." звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Компанії "Райз" про визнання частково недійним Договору поставки № 100-29Н від 24.02.2012 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 р. порушено провадження у справі № 2/5005/10251/2012, розгляд справи призначено на 15.01.2013 р.
15.01.2013 р. за клопотанням Позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі повноважного представника через зайнятість в іншому судовому засіданні, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання, призначене на 28.01.2013 р. сторони не з'явилися.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 27.01.2013 р. представника в судове засідання не направив, причини неприбуття не повідомив, ухвалу суду від 15.01.2013 р. не виконав.
Відповідач представника в судове засідання не направив, надав клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника та заперечення на позовну заяву.
Нез'явлення у судове засідання представників сторін за викладених обставин не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У зв'язку з неявкою сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 28.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -
24.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством Компанія "Райз" та Селянським (фермерським) господарством "Антоненко В.П." було укладено Договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 100-29Н разом із третейським застереженням (пункти 9.8. - 9.8.5.), відповідно до змісту якого Позивач та Відповідач дійшли згоди, що усі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли в ході виконання даного договору (контракту) або у зв'язку з ним, або випливають із нього, підлягають остаточному розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (поштова адреса: 40000, м. Суми, а/с 36) відповідно до Регламенту зазначеного суду одним із суддів одноособово.
Позивач вважає, що п. п. 9.8-9.8.5 не відповідають нормам цивільного законодавства України, а саме ст. 9 Закону України "Про третейські суди", оскільки встановлення в Договорі посиленої відповідальності для однієї сторони та обмеження відповідальності для іншої сторони, суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства.
Також Позивач зазначає, що визначений сторонами постійно діючий третейський суд при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не внесений в реєстр постійно діючих третейських судів (адреса сторінки в мережі Інтернет: http://www.minjust.gov.ua/0/71б6), у зв'язку з чим просить суд визнати пункти Договору поставки 9.8 - 9.8.5 (третейське застереження) недійсним; Позивач не давав згоди на відмову від офіційного судочинства в розумінні ст. ст. 55, 124 Конституції України та не погоджується на передачу будь-яких спорів будь-яким третейським судам, оскільки довіряє лише судовій системі України.
Відповідач позовні вимоги не визнає з наступних підстав.
Зі змісту третейського застереження, встановленого пунктом 9.8 Договору, вбачається, що сторони на стадії укладення господарського договору, включили до нього умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії договору, в зв'язку з ним, або випливає з нього, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України.
На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між сторонами з питань цивільних і господарських правовідносин між ними, які не засновані на зазначеному попередньому абзаці цього пункту договорі, але наслідком визнання цього договору недійсним, або таким, котрий не був укладений.
Ця угода укладена сторонами на підставі й у відповідності зі ст. ст. 1, 5, 6, 12 Закону України "Про третейські суди", ст. ст. 212, 626-628 Цивільного кодексу України, всі умови Договору були схвалені сторонами і зауважень до них не було, підтвердженням чого є підписи уповноважених осіб підприємств Позивача та Відповідача, які скріплені печатками.
Також Відповідач зазначає, що згідно повідомлення Головного управління юстиції у Сумській області від 13.08.2012 р. № 39/07-48/03.2, "Постійно діючий третейський суд при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі зареєстрований головним управлінням юстиції 13.07.2007 р., про що видано свідоцтво № 1. Свідоцтво отримали 16.07.2007 р.", а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Дослідивши положення пунктів 9.8. - 9.8.5. Договору суд зазначає, що останні не містять та не встановлюють посилену відповідальність для однієї сторони (Позивача) та обмеження відповідальності для іншої сторони (Відповідача), а закріплюють погоджений сторонами порядок дій у разі настання певних обставин, та, відповідно, не суперечать нормам діючого законодавства.
Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 5 Закону України "Про третейські суди" - юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Стаття 9 Закону встановлює, що постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копія статуту та виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців заявника. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду, засновником якого є всеукраїнське об'єднання громадян, здійснюється Міністерством юстиції України. Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка. Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України. кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 р. № 3-рп/2004 визначено, що звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин.
Рішенням Конституційного Суду України у справі про завдання третейського суду від 10.01.2008 р. № 1-рп/2008 визнано таким, що відповідає Конституції України та не порушує права на судовий захист положення ч. 1 ст. 3 Закону України "Про третейські суди", яким передбачено, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд не приймає посилання Позивача на Інтернет сторінку як на доказ відсутності державної реєстрації постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі, оскільки в матеріалах справи міститься лист головного управління юстиції у Сумській області, який підтверджує реєстрацію вказаного третейського суду.
Матеріали справи свідчать, що за взаємною домовленістю, у встановленому законом порядку та у визначених законом межах сторони досягли угоди, яка відповідає їх внутрішній волі та намірам, і не може вважатись порушенням їх права, всі умови Договору поставки були схвалені сторонами і зауважень до них не було, підтвердженням чого є підписи обох сторін на договорі.
Позивачем до суду не надано належних доказів визнання Договору поставки частково недійсним, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати у справі покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення підписано
04.02.2013 року
Суддя М.М. Боділовська