Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
31 січня 2013 р. № 2-а- 10111/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: прокурора - Овчарова А.О.,
представника позивача - Корнієнко О.Ф.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Прокурора Дергачівського району Харківській області в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Дергачівського районного центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості ,
Прокурор звернувся до суду в інтересах Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Дергачівського районного центру зайнятості з позовними вимогами про стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_2 на користь позивача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3623,10 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 15.06.2011р. відповідачка звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Дергачівського районного центру зайнятості, де була зареєстрована як шукаюча роботу з відкриттям персональної картки. 22.06.2011р. за заявою відповідачки їй надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Згідно проведеної перевірки позивачем встановлено, що відповідачка приховала від державної служби зайнятості дані про те, що в період перебування на обліку як шукаюча роботу та безробітна, вона працювала за сумісництвом оператором мотального устаткування дільниці електрошнурів в Українському товаристві сліпих на Харківському учбово-виробничому об'єднанні «Електросвітло» в учбово-виробничому підприємстві №2.
Таким чином позивач зазначає, що відповідачка не мала права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю та нарахована і фактично виплачена їй допомога по безробіттю в розмірі 3623,10 грн. підлягає поверненню.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечувала у повному обсязі та пояснила суду, що фактично в Учбово-виробничому підприємстві № 2 Харківського учбово-виробничого об'єднання «Електросвітло» УТОС до роботи вона не приступала, заробітної плати не отримувала, з наказами про прийняття на роботу та звільнення з роботи не ознайомлювалась та в них не розписувалась.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що 15.06.2011р. відповідачка звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Дергачівського районного центру зайнятості, де була зареєстрована як шукаюча роботу з відкриттям персональної картки.
22.06.2011р. згідно наказу № НТ 110622 за заявою відповідачки їй надано статус безробітного згідно та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Наказом від 09.12.2011р. № НТ111209 відповідачці було припинено виплату допомоги по безробіттю, а наказом від 11.07.2012р. № НТ 120711 зобов'язано повернути кошти відповідно до п. 6.14 Порядку наданні допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307.
За період знаходження відповідачки на обліку в центрі зайнятості їй нараховано та сплачено 3623,10 грн.
Підставою для видання наказу про повернення відповідачкою виплачених їй коштів є результати перевірки, згідно яких встановлено, що відповідачка працювала за сумісництвом оператором мотального устаткування дільниці електрошнурів в Учбово-виробничому підприємстві № 2 Харківського учбово-виробничого об'єднання «Електросвітло» УТОС під час отримання допомоги по безробіттю. Відтак, на думку позивача, вона не мала права на отримання допомоги по безробіттю та, враховуючи, що відповідачка приховала цей факт від центру зайнятості, сплачена їй допомога по безробіттю має бути повернута.
В зв'язку з наведеним позивач направив відповідачці лист-претензію від 12.07.2012р. № 1002 про повернення коштів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд враховує положення ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», згідно якої не можуть бути визнані безробітними громадяни, які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку та положення ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якого застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Проте суд також бере до уваги, що згідно наданих на запит суду Учбово-виробничим підприємством № 2 Харківського учбово-виробничого об'єднання «Електросвітло» УТОС доказів, відповідачка фактично до роботи не приступила, вихід її на роботу не фіксувався жодного дня та, відповідно, не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата. В подальшому відповідачку було звільнено з роботи як таку, що не приступила до роботи.
Крім того, учбово-виробничим підприємством № 2 Харківського учбово-виробничого об'єднання «Електросвітло» УТОС до суду надіслано наказ № 3-к від 18.01.2013р. про внесення змін до наказу № 68-к від 01.12.2011р. «Про припинення трудового договору», згідно якого вказаний наказ викладено в новій редакції. Так, згідно нової редакції наказу про припинення трудового договору відповідачка не була ознайомлена з наказом, підпис відповідачки про ознайомлення з наказом не є її підписом, отже її звільнено з роботи не за сумісництвом, а як таку, що не приступала до роботи. З зазначеним наказом відповідачка не ознайомлена та його не підписувала.
Таким чином, в зазначений період відповідачка фактично на зазначеному підприємстві не працювала та доходу не отримувала, з наказами про її прийняття на роботу та звільнення з роботи з формулюванням «за власним бажанням» не ознайомлювалась, отже не була обізнана про своє прийняття на роботу, обґрунтовано вважаючи себе такою, що не має роботи. Факт неналежного або несвоєчасного оформлення підприємством трудових відносин та розірвання трудових відносин з відповідачкою не може бути підставою вважати її такою, що фактично працювала на даному підприємстві.
Наявна в матеріалах копія наказу про прийняття відповідачки на роботу від 27.07.2009р. № 44-к (а.с. 13) та звільнення відповідачки з роботи з формулюванням «за власним бажанням» від 01.12.2011р. № 68-к, (а.с. 14), надані позивачем, не містить належного підпису відповідачки про ознайомлення з наказами та не спростовують тієї обставини, що відповідачка на зазначеному підприємстві до роботи не приступила, отже не уклала трудового договору. Таким чином, суд ставить під сумнів фактичне прийняття та звільнення відповідачки з роботи на вказаному підприємстві.
Крім того, відповідачка в судовому засіданні пояснила, що з приводу ситуації, яка склалася, вона звернулась до правоохоронних органів.
З урахуванням викладеного судом в даній справі не встановлено з боку відповідачки протиправного приховання факту свого працевлаштування в період коли їй сплачувалася допомога по безробіттю, оскільки вона фактично не працювала та доходу не отримувала.
Таким чином судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Дергачівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 01 лютого 2013 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова