Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
28 січня 2013 р. № 2-а- 10188/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі - Пєнцові М.В.,
за участю: представника позивача - Яворський А.Р.,
представника відповідача - Дуброва К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування"
до Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач - Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова та просив, з урахуванням поданих до суду уточнень, скасувати та визнати не чинним податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012р. №0000810152, податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012р. №0000800152, податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2012р. №0001450152.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до акту камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку від 4.05.2012р. №695/15-207/14309764.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно застосовано приписи ст.126 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01. 2011р., оскільки штрафні санкції нараховано з 2007 року, а Податковий кодекс України діє з 01.04.12р. До 2001року, як вказує позивач, діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був спеціальним законом з питань оподаткування, встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних осіб та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав частково, відмовившись від позовних вимог, викладених в уточненому адміністративному позові від 17.12.2012р. щодо зобов'язання відповідача списати заборгованість зі штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2012р. № 0000800152, податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2012р. № 0001450152 згідно Закону України від 01.10.2012р. № 5414-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо питань оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу).
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що фахівцем Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС 04.05.2012р. проведено камеральну перевірку податкової звітності з земельного податку позивача за звітний податковий період - серпень 2007 року по липень 2011 року.
За наслідками проведеної перевірки 21 травня 2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000810152 та податкове повідомлення-рішення №0000800152, а 31 липня 2012 року податкове повідомлення-рішення №0001450152.
Згідно податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012р. № 0000810152 (а.с. 5) позивачу нараховано штрафні санкції зі сплати земельного податку в розмірі 12820,59 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012р. № 0000800152 (а.с. 6) позивачу нараховано штраф за земельним податком в розмірі 250577,73 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012р. № 0001450152 (а.с. 126) позивачу нараховано штраф за земельним податком в розмірі 183087,34 грн.
Нараховуючи штрафні санкції, відповідач виходив з того, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю», п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, зокрема порушено строки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за період - серпень 2007 року - липень 2011 року по строку сплати 01.10.2007р. по 19.04.2011р. при цьому відповідач врахував, що грошове зобов'язання позивачем фактично сплачено у період з 31.03.2008р. по 28.04.2011р. з затримкою сплати від 22 до 1207 календарних днів.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України. Оскільки штрафні санкції нараховані з 2007 р. по 2011р., то в частині нарахувань з 2007 року по 2010 рік включно податковий орган мав застосовувати законодавство, що діяло до набрання чинності Податковим кодексом України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., який діяв на час виникнення частини спірних взаємовідносин та втратив чинність в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування та сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючим органом, у тому числі з порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю», що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин, платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.
Судом встановлено, що позивач узгодив суму податкового зобов'язання по земельному податку, ним були сплачені поточні зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Крім того, до суду надано розрахунки та платіжні доручення про сплату земельного податку з 2007 року по 1 квітня 2011 року, а також відповідні судові рішення, відповідно до яких встановлено, що за період з 2007 по 1 квітня 2010р. позивач вчасно та у повному обсязі сплачував земельний податок .
Таким чином позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку, виконав зобов'язання за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Також суд враховує, що відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк визначає систему, порядок і форму платежів. Так, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01. 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно із главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів тільки у разі примусового списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції), або на підставі платіжних вимог стягувачів згідно із главою 5 цієї Інструкції.
При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України . Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, право визначати призначення платежу, відповідно до законодавства, що діяло до 1 квітня 2011 року,чинного на той час, належить виключно платнику.
У ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків та положеннями ст. 11 цього Закону передбачено погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.
Оскільки жодна норма чинного законодавства не давала органам державної податкової служби права на свій розсуд визначати за який податковий період або в погашення яких податкових зобов'язань слід зараховувати проведені платником податків платежі, суд зазначає, що відображення в обліку погашення зобов'язань за інші періоди всупереч волевиявленню платника здійснено з перевищенням повноважень, а тому є неправомірним в розумінні ст. 19 Конституції України, яка зазначає, що органи державної влади зобов'язані діяти в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законами України.
Відповідно до п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.
Згідно норм чинного законодавства України закон зворотної сили не має.
Таким чином в даній справі контролюючий орган має право нараховувати штрафні санкції з 1 квітня 2011 року. Згідно акту камеральної перевірки податкової звітності з земельного податку від 04.05.2012р. №695/15-207/14309764 відповідно до дати нарахування штрафних санкцій з 30 квітня 2011 р. по 28.04.2012 року має бути нараховано 37 666, 07 грн. , в іншій частині штрафні санкції нараховані невірно. Таким чином в частині нарахування решти сум штрафних санкцій оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій, що підлягає нарахуванню, складає 37666,07 грн.
В зв'язку з наведеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведених вище висновків.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 31 липня 2012р. №0001450152 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 145 421,27 грн., в іншій частині залишивши його без змін;
Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21 травня 2012р. №0000810152 у повному обсязі;
Скасувати податкове повідомлення- рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21 травня 2012р. №0000800152 у повному обсязі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» (код ЄДРПОУ 14309764) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 108,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 31 січня 2013 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова