Справа № 2-а/1970/3820/12
"18" грудня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Львівського окружного адміністративного суду про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, -
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до голови Львівського окружного адміністративного суду (надалі відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
19.10.2012 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду справу №2а-8983/12/1370 за позовною заявою ОСОБА_1 до голови Львівського окружного адміністративного суду про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю передано на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року вказану справу №2-а-1970/3820/12 (№2а-8983/12/1370) прийнято до провадження, та призначено до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом від 11.04.2012 року позивача було повідомлено, що для розгляду справи №2а-8983/12/1370 визначено суддю Дем'яновського Г.С. Однак відповідачем по справі є посадова особа центрального органу виконавчої слади, що вимагає колегіального розгляду справи.
Після повернення справи з Львівського апеляційного адміністративного суду одразу ж після задоволення апеляційної скарги на судове рішення судді Дем'яновського Г.С., постановлене одноособово та яке перешкоджало розгляду справи, було знову порушено вимоги п. 3 ст.15-1 та ст.24 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки призначено справу до розгляду судді Дем'яновському Г.С., незважаючи на заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.
З даним висновком позивач не згідний, посилаючись на те, що незаконні дії (бездіяльність) відповідача по виконанню ним владних управлінських функцій, призвели до неналежної організації роботи суду та порушення вимог ст.ст. 15-1 та 24 Кодексу адміністративного судочинства України, та вчинення судочинства неповноважним складом судом, спричинивши матеріальну та моральну шкоду позивачеві.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіславши 27.11.2012 року на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду клопотання за вих.№18060, в якому просить суд зокрема: провести судовий розгляд даної справи у письмовому провадженні без його присутності, надіславши йому копії заперечень проти позову та доданих відповідачем документів.
У додаткових поясненнях від 15.12.2012 позивач зауважив, що письмові заперечення відповідача від 08.11.2012 про персональну відповідальність керівник апарату суду за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу справ між суддями, не є підставою для звільнення голови суду від відповідальності за організацію діяльності суду та забезпечення безумовного виконання вимог КАС України щодо вчинення судочинства.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіславши до суду письмове заперечення на адміністративний позов, просив розгляд справи проводити за його відсутності.
У письмових запереченнях вказано, що твердження про неправомірність дій (бездіяльності) голови Львівського окружного адміністративного суду по організації роботи суду, про неналежне виконання владних управлінських функцій, є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними доказами. Стосовно позовних вимог про відшкодування шкоди, позивачем не доведено факту порушення його прав, а тому вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до задоволення не підлягають.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 04.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з клопотанням, адресованим голові Львівського окружного адміністративного суду, в якому просив надати довідку - у якому складі суддів на виконання вимог п.3 ст.15-1 КАС України автоматизованою системою документообігу суду було визначено розгляд справи №2а-2202/12/1370.
В свою чергу, головою Львівського окружного адміністративного суду Тертичним В.Г. 11.04.2012 року надано відповідь №01-14970/12 на звернення ОСОБА_1, згідно якого повідомлено, що автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №2а-2202/12/1370 визначено суддю Дем'яновського Г.С. (а.с.5).
При вирішенні позовних вимог суд враховує, що відповідно до ст. 15-1 КАС України в адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями.
Згідно п.1.2. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 (далі - Положення), визначено порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції, яка забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді, вірогідності, з врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.
Так відповідно до п. 3.9 Положення, судові справи, що надійшли з судів апеляційної чи касаційної інстанції після скасування ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває справа.
З врахуванням наведених норм, справа №2а-2202/12/1370 після реєстрації передана судді Дем'яновському Г.С. для продовження розгляду.
Проаналізувавши обставини справи та мотиви, на які посилається позивач, суд вважає, що у даному випадку твердження позивача про неправомірність дій (бездіяльності) голови Львівського окружного адміністративного суду по організації роботи суду, про неналежне виконання владних, управлінських функцій, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.
Суд відзначає, що положення ст.15-1 КАС України щодо за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями - не підлягають розширеному трактуванню, та не відносяться до компетенції голови окружного адміністративного суду.
Щодо додаткових письмових заперечень позивача від 15.12.2012 року про відсутність підстав для розгляду справи №2а-2202/12/1370 тим суддею, судове рішення якого було скасоване та необхідність розгляду даної справи у складі колегії суддів - суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 КАС України, адміністративні справи розглядаються та вирішуються в окружному адміністративному суді та місцевому загальному суді як адміністративному суді колегією у складі трьох суддів також з ініціативи судді в разі їх особливої складності.
При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань відкриття справ, підготовки їх до розгляду, здійснення судочинства колегією суддів, прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Перевірка процесуальної діяльності суду в іншій спосіб, ніж шляхом оскарження судових рішень в інстанційному порядку, є неприпустимою та такою, що порушує встановлені в державі принципи правосуддя.
Таким чином, в даному випадку, не припустимо встановлювати наявність чи відсутність порушення процесуального закону при розгляді іншим судом конкретної адміністративної справи.
Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися в порядку, визначеному відповідно Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (в частині апеляційного чи касаційного оскарження).
Що стосується вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) голови Львівського окружного адміністративного суду , суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, які виразились в неналежному виконанню владних управлінських функцій, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що дії голови Львівського окружного адміністративного суду, не містять ознак протиправності та є вчиненими у відповідності з нормами чинного законодавства України.
Зазначений факт виключає як заподіяння такими діями матеріальної та моральної шкоди позивачу, так і наявність будь - якого причинного зв'язку між діями відповідача та обмеження прав та свобод позивача.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про відшкодування шкоди теж не підлягають до задоволення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.70-72, 122, 158-167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до голови Львівського окружного адміністративного суду про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю -відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.